Вѧчьславъ же Изѧславъ рекоста [Гюргию]… поиди же въ свои Суждаль. аже Городъка дѣлѧ молвиши то за сии м(с)ць за ѡдинъ перепочивъ поиди же въ свои Суждаль. ЛИ ок. 1425, 160 (1151); а поѣдьмы въ свою волость. мало перепочивше ѡпѧть. възвратимъсѧ. Там же, 196 об. (1172);
и ѣхавше [половци] и легоша по Висемь и тѹ перепочивше конемь свои(м) и ѣхаша ко Боровомѹ. ЛИ ок. 1425, 232 (1190).
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рід... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: перепочившиотдохнутьДеепричастная форма: отдохнув
перепочи́ти[пеиреипочитие]-ину, -инеиш; нак. -ин', -ин'теи
ПЕРЕПОЧИ́ТИ див. перепочива́ти.
недок. перепочивати, док. перепочитиto (take a) rest
Перепочити См. Перепочивати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 133.
див. перепочивати.
【完】 见 перепочивати
Адпачыцьспачыць
{пеиреипочи́тие} -и́ну, -и́неиш; нак. -и́н, -и́нтеи.
перепочи́ти дієслово доконаного виду
див. перепочивати.
сов. от перепочивати
адпачыцьспачыць
адпачыць спачыць