лзѣ ли вл҃дко любо си одиною дати имъ причащаньѥ съблюдше добрѣ •м҃• д҃нии… и възбрани рече ѥмѹ абы пересталъ. иже хощеть •м҃• д҃нии стерпѣти. причащавъсѧ. то пакы опѧть на то же възвратьсѧ. [так!] въз(б)ранѧи ре(ч). КН 1285–1291, 528а;
и в то веремѧ приде весть.Лвови кнѧзю. ѡже рать идеть на нь велика. и повелѣ перестати ѿ бо˫а и нача нарѧжати полкы сво˫а. ЛИ ок. 1425, 307 (1291).
а пишу вамъ се слово того дѣлѧ чтобы не перестала памѧть родителии нашихъ и наша и свѣча бы не ѹгасла. Гр 1353 (моск.); не мозите же дѣти прогнѣвити б҃а. говореньѥмь своимъ въ цр҃ькви. аже въсхочете постеречи своѥго сп(с)ень˫а. ѿселѣ да перестало бы ѿ васъ такоѥ бестрашьѥ. ѥже ѥсть цр҃квное говорениѥ и некроткое сто˫ание въ цр҃кви. СбУв XIV2, 68 об.; и Львъ ста на мѣстѣ воиномь. посредѣ трѹпь˫а. ˫авлѧюща побѣдѹ свою. гонѧщи(м) же и приѣздѧщимъ воиномъ. и полѹнощи. и вѣдѹщимъ користь многѹ. ˫ако же всее нощи кликѹ не переста. ищѹщимъ дрѹгъ дрѹга. ЛИ ок. 1425, 270 об. (1249).
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ ... смотреть
(і) ву́хом не вести́ / не повести́. 1. перев. кого. Не виконувати наказу, прохання, волі кого-небудь; зовсім не слухати. — Та й між рідними розладдя пішло .. Дочка матері ухом не веде (Панас Мирний); Сестра навчає — він (Антін) не слухає; я навчаю, говорю — він і вухом не веде (І. Нечуй-Левицький); — Козаки судді і ухом не ведуть, а тебе і без пірнача послухають (П. Куліш); — Е, пішли тепер діти, та тільки не такі, як раніше, що батька та матір слухали, а інші, розумні та дрюковані, що рідних і вухом не ведуть, бокаса від них ходять (Григорій Тютюнник). переста́ти і ву́хом ве́сти. Нерідко син ворогував з батьком, .. кидав рідну оселю.. За братами потяглися й сестри: перестали й ухом вести батька-матері (Панас Мирний). 2. Зовсім не звертати уваги, не реагувати, не зважати на що-небудь. — Скільки часу стою та кричу, а вони й вухом не ведуть (С. Васильченко); — І це гроші,— байдуже цьвохнув чиїмось батіжком Лесь Якубенко, прид переста́ло би́тися се́рце чиє, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь помер. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна (М. Лисенка), що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Панас Мирний). 2. Хто-небудь завмер, заціпенів від страху, переляку. Мов вритий, став опришок… серце перестало битися… “Що се? … Хто се?..” (Г. Хоткевич).... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: переставши1. припинити робити щось, виконувати якусь дію2. затихнути (про звуки)переста... смотреть
недок. переставати, док. перестатиto cease, to give up, to throw up, to leave off, to stopперестань! — stop it!перестаньте розмовляти! — stop talking!... смотреть
ПЕРЕСТА́ТИ див. перестава́ти¹.
Перестати См. Переставати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 138.
див. переставати.
Переста́ти, -та́ну, -та́неш, -нуть; -та́нь, -та́ньмо, -та́ньте
-ану, -анеш przestać перестаньте сваритись! przestańcie się kłócić!
【完】 见 переставати
переста́ти дієслово доконаного виду
див. переставати.
сов. от переставати
техн. прекращать