печаливыи мѹжь... лѹкавьнѹѥть. ˫ако печалить д҃ха ст҃го данаго чл҃вкѹ. (λυπεῖ) СбТр XII/XIII, 74 об.; гл҃ше [Дионисий] ѹбо ˫ако печалившю мѧ || иногда нѣкоторому ѿ невѣрн(ы)хъ. вiна же печалi бѣ. ˫ако ѿ церкве нѣкiа соврати к безбожному. (λυπήσαντός με) ПНЧ к.XIV, 120б–в; но видѧ вы ˫ако храмаѥте во оплатцѣ велми печалите и стужаѥте собѣ. ˫ако въ бж(с)тнѣи службѣ не послѣдуѥте четырь стхъ [так!] патриархъ. ни служитель испол(не)нию проскурою. СбТ н. XV, 128.
се внегда на горѣ сѣдѧше [Христос] и ѹчаше. когда ѹбо печаливъшемѹ. и ко опечальнѹ посыла˫а г҃лѧ… иди смирисѧ съ братомь своимь. (τὸν λελυπηκότα) ПНЧ к. XIV, 32а.
Ре(ч) старець вѣруите ми чада ничтоже тако смущаѥть и оскорблѧѥть. и трудъ творить и печалить бесы. и самого золца сотону. ˫ако поѹчатисѧ намъ псалмомъ. Пр 1383, 88г.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ПЕЧА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого.Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати.– Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариш... смотреть
ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВ... смотреть
-лю, -лиш, недок., перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати.
-лю, -лиш, недок. , перех. Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати.
печа́лити дієслово недоконаного виду
To grieve
печалить