ПОВОДИТИ

ПОВО|ДИТИ (6*), ЖОУ, ДИТЬ гл. Подстрекать, подговаривать, подбивать:

а на то дѣло ѡканѣное не много поводитъ. ГрБ № 317, 40–60 XIV; Ст҃ославъ Всеволодичь. и вси брать˫а его послаша мужѣ своѣ кь Андрѣеви. поводѧче и на Ростиславичѣ. ЛИ ок. 1425, 203 (1174); Ст҃ославъ бо тѣмь прѧшедъ(т)сѧ. [в др. сп. пряшеся] брате и сватѹ. ˫азъ сн҃а своего послалъ. не на тѧ поводитъ королѧ. но ˫азъ послалъ на свое ѡрѹдье. Там же, 230 (1189); [Роман] поча дѹмати с моужи свои(м). слѧсѧ… ко ˫Арославѹ… и целова с нимъ кр(с)тъ. поводѧ и сѧ [в др. сп. нет] на Киевъ на тѣстѧ своего. се же слышавъ Рюрикъ. ажь Романъ ѿстѹпилъсѧ ко Ѡлговичемь. и поводить ˫Арослава на старѣишиньство… посла ко Всеволодѹ повѣда˫а емѹ. ажь Романъ. прислалъсѧ ко Ѡлговичемь. и поводить и на Кыевъ. Там же, 236 об. (1195).


Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

ПОВОДИѤ →← ПОВОДАѤМЫИ

Смотреть что такое ПОВОДИТИ в других словарях:

ПОВОДИТИ

ПОВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. пові́в, вела́, ло́; док.1. без прям. дод. Робити рух, ворушити чим-небудь.А як було вдарят... смотреть

ПОВОДИТИ

I -джу, -диш, недок., повести, -еду, -едеш; мин. ч. повів, -вела, -вело; док.1) неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь. || Проводити чим-небудь по ч... смотреть

ПОВОДИТИ

РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́... смотреть

ПОВОДИТИ

води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.). 1. по кому—чому, на кого—що і без додатка. Дивитися, спрямовувати зір на кого-, що-небудь. Парубки розгостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують, а на Марину ні один й оком не поведе (Н. Кобринська); Вже він вважав грекиню удовою, волосся стало стовбула — цариця з гострою бровою на нього оком повела (Л. Костенко); // по кому—чому. Оглядати когось, щось. Ось він (лейтенант) зупиняється на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом (П. Колесник); // тільки док. пове́сти о́ком. Подивитися на когось, щось. Повів (Філіпчук) оком по цеху, по людях, по косах, по машині: все це було його (Ірина Вільде). 2. за ким—чим. Спостерігати за ким-, чим-небудь. Тухольські громадяни, видячи її, .. з уподобою поводили за нею очима (І. Франко).... смотреть

ПОВОДИТИ

I -джу, -диш, недок. , повести, -еду, -едеш; мин. ч. повів, -вела, -вело; док. 1》 неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь.|| Проводити чим-небудь... смотреть

ПОВОДИТИ

I пов`одитидив. повести IIвін і бровою не повів — he did not turn a hairII повод`ити(док. від водити) to walkповодити коня — to walk a horse

ПОВОДИТИ

пово́дити 1 дієслово недоконаного виду ворушити пово́дити 2 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки поводи́ти дієслово доконаного виду водити певний час... смотреть

ПОВОДИТИ

I в соч. - поводити себе II несов. - поводити, сов. - повести; (чим, реже що) поводить, повести (чем), несов. водить (чем)

ПОВОДИТИ СЕ

1) сле́довать за ке́м-либо, сле́довать приме́ру 2) отклоня́ться

ПОВОДИТИ СЕБЕ

acquit, behave oneself, behave, deport, conduct oneself, conduct, demean, do

ПОВОДИТИ СЕБЕ

1) (о поведении) вести себя, держать себя, держаться (о людях) 2) (з ким); вести себя [обращаться] (с кем)

ПОВОДИТИ (СЕБЕ), ПОВОДИТИСЬ.

Виявляти себе у взаєминах з іншими людьми. «Учителя сьогодні найбільше радувало те, як поводить себе Ліда Шепель». (О. Донченко.) «Та доки ми будемо па... смотреть

T: 224