А переплѣтале книги сии ѥремии дь˫акъ и поволочи(л). СбСоф XIII, 98 об. (зап.).
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ПОВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., кого, що.1. Те саме, що поволокти́.Не понесемо на той світ із собою медів і не поволочимо пуховиків (Ю. Мушкетик);* О... смотреть
ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРП... смотреть
-лочу, -лочиш, док., перех. 1) Те саме, що поволокти. 2) Розпушити бороною зорану землю до або після сівби. 3) Волочити якийсь час.
-лочу, -лочиш, док. , перех. 1》 Те саме, що поволокти.2》 Розпушити бороною зорану землю до або після сівби.3》 Волочити якийсь час.
поволочи́ти по тю́рмах. Тримати довгий час в ув’язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої. — Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (М. Коцюбинський).... смотреть
1) поволочить, поволочь 2) (после посева - всё) взборонить, взбороновать 3) (кончить волочить проволоку) техн. отволочить
Поволочи́ти, -лочу́, -ло́чиш, -чать
поволочи́ти дієслово доконаного виду
техн. поборонить