Отъкрыите ларѣ и покажѣте ˫а чл҃вкѹ ономѹ чьто ѥмѹ хранѧть. (δείξατε) Изб 1076, 272; посылаѥть ѥ скорѣѥ къ поминаномѹ воѥводѣ въсточьномѹ. томꙊ самомѹ шьдъшѹ къ ст҃омꙊ вел˫ащѹ и грамотѹ показати. и до посльн˫аго [вм. послѣдьн˫аго] издыхани˫а зѣло бити ѥго. (ἐπιδεὶξαι) ЖФСт к. XII, 133 об.; не ожидати дѣ˫ани˫а ради и съмьрти. нъ игѹменѹ гнои показати. и трѣбовати паче теплѣ своѥго посѣщени˫а съподобитисѧ. и болѣзни въ скорѣ измѣнитисѧ. УСт к. XII, 221; ˫ави ми с҃на моѥго… се бо сама с˫а погѹблю предъ двьрьми печеры се˫а. аще ми не покажеши ѥго. ЖФП XII, 32в; въли˫а ѥмѹ въ викию мало вина. ѡставивъ на ѹтри˫а цр҃квьнѣи слѹжьбѣ. прозвутеръ же несъ ѥже мало ѥмѹ въда. показа блаженомꙊ ѳеѡдосию. Там же, 51б; и проси ѹ б҃а вi||дѣти како разлѹчаѥтьсѧ д҃ша ѿ тѣла и показа ѥмѹ. ПрЛ 1282, 83–84; и попеломь посыпавъ главꙊ и сльзы многы испѹстiвъ… и || лю(д)мъ показавъ раны едва при˫атъ бы(с) ѿ зефiра еп(с)па. КР 1284, 386б–в; сего призва ѥпифании. показа ѥмѹ сребро. (δείξας) ПНЧ 1296, 80; показа бо сломъ весь домъ свои и скровища.(δείξας) ГА XIV1, 106в; не бо притчею но ˫авѣ показалъ ѥси на(м) гл҃а се б҃ъ на(ш) грѧде(т) въ славѣ. КТур XII сп. XIV2, 270; и се рекъ показа Володи||меру запону. на неиже бѣ напи(с)но судище Г(с)не. ЛЛ 1377, 36–36 об. (986); азъ же покажю вамъ. ˫ако рѹкодѣлье мое дѣла˫а. беспрестани молюсѧ къ б҃ѹ. (δεικνύω) ПНЧ к. XIV, 142г; ва(м) да покажю ѡбразъ мои(х) ѹченьи. (ἐπιδείξω) ГБ к. XIV, 128а; Подобаѥть ѥп(с)пу. внегда хотѧть ѥго поставити ѥпискупомъ. да ˫авѣ покаже(т) все имѣньѥ своѥ. КВ к. XIV, 24б; и раi ѿверзетсѧ. и жизнь вѣчную покаже(т) ЗЦ XIV/XV, 91а; Велитъ i ѹбо старца иѡасафъ показати ѥму ѡбычны˫а ризы ѥго || тогда варлаамъ сволъкъсѧ ѿ ризы в нюже бѣ ѡболче(н) видѣньѥ ˫ависѧ страшно иѡасафу. бѧше бо все ѹмащеньѥ плоти измождало. (ὀφϑῆναι) ЖВИ XIV–XV, 69б–в; проси˫авъ солъньце ˫авѣ покажеть ˫аже въ нощи та˫атъсѧ. (ἐπιδείκνυται) Пч н. XV (1), 112;
Въ тъ (ж) дь [так!] памѧ(т) страха великаго трѹса. прѣже въскр(с)ни˫а показа намъ д҃нь въскр҃сни˫а и дѣтища на въздухъ въсхыщена. ПрЛ 1282, 29в; и ˫ако вѣтръ и знои расѣю ˫а предъ лицемь врагъ ихъ и покажю имъ д҃нь погыбѣль˫а. и ˫асти имѹть плоть сн҃въ своихъ и дъщерiи. (δείξω) ГА XIV1, 167в; и кто ѥсть инъ б҃ъ болша сего показалъ во из҃ли чюде(с). КТур XII сп. XIV2, 267; тако же и Гь҃ нашь показал ны есть на врагы побѣду. ЛЛ 1377, 79 об. (1096); по том же. въ суди˫а мѣсто цр(с)тво нб(с)ное. не покажет ли намъ живота неискончающа(с) ра(д)сть. (ὑποδεικνύουσι) ФСт XIV/XV, 229а; много знамение показаше [Бог] рабомъ своимъ. свѣтъ бо ст҃го сиѡна. проси˫аше. на мѣстѣ семь дн҃ь и нощь. (ἐδείκνυεν) СбТр XIV/XV, 158; посѣти ме(н) с высоты б҃ъ сп(с)ъ мои. и показа ми ка(к)выхъ бл҃гъ лишиша(с) прогнѣвающеи его. (ἔδειξε) ЖВИ XIV–XV, 112в; но иже всѣ(х) г(с)ь хотѧ сп(с)ти. показа ѥмꙊ [иноку] видѣни˫а англ(с)коѥ пришествиѥ. и бѣсовъ полкъ. ПКП 1406, 122г; нынѣ же рекоша [иудеи Моисею] покажи намъ воду да пиѥмъ. Пал 1406, 128г;
Не пострадавъшиимъ же. никакоже ничьтоже такова. ни показавъшиимъ плода вѣры. (τοῖς… ἐνδειξαμένοις) КЕ XII, 224б.
и прѣдъ двьрьми твоими стоѭ рѹкꙊ || простьръ… вьсѣмъ послѹшѧюштимъ покажю кърмителѧ своѥго. Изб 1076, 94–95; сто˫ащюмѹ же ѿкръвеною главою. аще ѥсть малоскимьникъ. простирати рѹкѹ. и братии показати съкрѹ||шеноѥ. и къ игѹменѹ възирати. УСт к. XII, 214–215; ˫ако ѿ б҃а подвиженъ показа тѣмъ мѣсто на своѥмь поли. велѧ тѹ възградити тѹ таковѹю цр҃квь. ЖФП XII, 60г; и ѿвѣща ѥдинъ ѿ нихъ покажа на дрѹга. ѥмѹже имѧ бѧшеть лазорь. се г҃и се третии д҃нь тѹжашеть ногою. ЧудН XII, 74б; и ре(ч) || архистратигъ. поиди г҃же да ти покажю къде мѹчать иѥрѣи. (ὑποδείξω) СбТр XII/XIII, 33–33 об.; тогда отроци вси пришьдше по малѹ всѧ повѣдаша имъ. ˫аже съдѣ˫аша ˫ако же и бы(с). и следъ показаша съшьдшомѹ огню. ПрЛ 1282, 121а; аще поручникъ или свѣтникъ. или сповѣстьни(к) ту будеть. заимовавшему же ту быти не прилучитсѧ. да покажеть заимодавьцю поручника (δεικνύτω) КР 1284, 293г; и съ нб҃се прочее съшедыи гла(с). иже ѧко же. перстомь с҃на показаше ѿ ст҃го д҃ха свѣдѣтельствуема. Там же, 355а; Оутрѹ же бывшю. въставъ сѹщимъ съповѣдаше и мѣсто же имъ показа на немже та черница ѡгнемь съгорѣ. (δείκνυται) ПНЧ 1296, 160; посъли ѹбо и призови Селивестра нѣкоторого гл҃ема ѿ Серапиниискы˫а горы. и тъ ти покажеть бж(с)твьнаго и сп҃снаго || источника (ὑποδείξει) ГА XIV1, 203б–в; и рѣша Варѧзи сольстилъ еси нами. да покажи ны путь въ Греки. ЛЛ 1377, 25 (980); и поча ходити [Антоний] по дебремъ и по гора‹мъ› ища кдѣ бы ему б҃ъ показалъ. и приде на холмъ идѣ бѣ Лариѡнъ ископалъ пе(ч)рку. и възлюби мѣсто се. Там же, 53 (1051); и въпросиша где лѣжать мо(щ) ст҃го николы. и показаша имъ. Пр 1383, 64б; и руку простеръ встави и стезю истинную показа. и тещи насъ къ свѣту направи. (ὑπέδειξεν) ФСт XIV/XV, 34а; ѹноша же слышавъ слово се. и поклонисѧ емѹ до землѧ молѧсѧ. да бы его довелъ до манастырѧ того. и гробъ бы емѹ показалъ. СбТр XIV/XV, 204; и повелѣ ц҃рь всѧ по рѧ(д) пре(д)ставити. и показа ему. мужа ѹбо на едино(м) мѣстѣ. на ином же жены. (ὑποδεῖξαι) ЖВИ XIV–XV, 108в; азъ ѡбличю и пре(д) всѣми вами. и мѣсто покажю идеже скровено ѥсть. ПКП 1406, 191в; и простеръ же рѹкѹ и показа дрѹжинѹ и ре(ч) (δείξας) Пч н. XV (1), 23 об.;
и въ бл҃гоѥ стьзю намъ показавъша. (ὑποδεῖξαι) КЕ XII, 38б; и бы(с) въкѹпѣ б҃ъ и чл҃вкъ. да сп҃сеть чл҃вка отъ прельсти дь˫авол˫а. и показа ны пѹть сп҃сению. СбТр XII/XIII, 27 об.; и нелестныи путь заповѣдии вашихъ. показахъ вамъ. (ὑπέδειξα) ФСт XIV/XV, 129а; мою познаи хѹдость. ˫ако бл҃гыи и неблазньныи путь показати тебѣ приидохъ. к вѣчнымь ѹбо бесконечны(м) възводѧ. (ὑποδεῖξαι) ЖВИ XIV–XV, 57б; дрѹгыи же пѹть. иже х(с)ъ ѹч҃нкмъ показа рекъ. аще кто ѡставить ѡц҃ѧ и мт҃рь. грады и села •р҃•кратицею прииме(т) сде. и в бѹдѹщѣмъ цр(с)тво нб(с)ноѥ. ПКП 1406, 95а;
Еп(с)пъ или причетникъ. аще въсхощеть поити къ ц(с)рви. да сконьчаеть первоѥ винѹ кархидоньскомѹ еп(с)пѹ. е˫аже ради идеть. и возметь ѿ него грамоту ѿпѹстьную. и в римъ пришедъ покажеть ю еп(с)пѹ рѹмь||скомѹ. КР 1284, 131–132;
да о ѥдиномъ съгрешении показати не могыи. на дрѹгоѥ да не при˫атъ бѹдеть. (ἀποδεῖξαι) КЕ XII, 165б; ˫Ако аще алчеши покажи дѣлы самѣми. СбТр XII/XIII, 160 об.; Аще му(ж) о прѣлюбодѣ˫аньи жены свое˫а напишеть. и прѣлюбодѣ˫ань˫а не покажеть. подобаеть женѣ аще хощеть и таковое ради вины разлучитисѧ с мужемь своимь. (μὴ ἀποδείξῃ) КР 1284, 289а; власть ѥму ѥсть предъ суди˫ами. двизати ˫аже ѡ винѣ. i неправдѣ ˫авлѧѥмѣ… аще ли же ѡ неправдѣ показати не можеть извѣсту быти таковѡму раздрѣшенью. МПр XIV2, 75 об.;
а и жито еси показаль ѹ полотевица (н) [вм. на] три гривьнь. ГрБ № 665, 50–90 XII.
Аште истиньно пока˫аниѥ хоштеши при˫ати. то ˫ави ѥ дѣлъмь. аште гърдости каѥшисѧ покажи съмѣрениѥ. Изб 1076, 57 об.; Да въскрьснеть б҃ъ. и да разидѹтьсѧ врази ѥго. и абиѥ въскричѧвъ невидимъ бысть ди˫аволъ. дѣлы показавъ. дѣиство м(о)лтвьноѥ. (δείξας) Там же, 194 об.; ли словесъ ихъ ѡтинѹдь при||имаста. ˫аже и да большюю ѥже къ б҃ѹ любъвь покажета. (δείξαιεν) ЖФСт к. XII, 36–37; и како показа мл(с)рдиѥ ст҃а˫а || та д҃ша. ПрЛ 1282, 9в–г; ˫ако же ни сльзы испѹщати. и сѹщее въ ср҃дци ѹѹмиление [так!] показати. КР 1284, 153г; и людьскоѥ неч(с)тиѥ обличить и своѥ покажеть долготерпѣниѥ. (ἵνα… ἐπιδείξῃ) ПНЧ 1296, 36 об.; бл҃жныи же борисъ много показа мл(с)рдиѥ во области своѥи. ЧтБГ к. XI сп. XIV2, 94в; Престависѧ велiкыи кнѧ(з) Всеволодъ… кнѧживъ. в Суждальстѣи земли. лѣ(т) •л҃• и •з҃• много мужствовавъ. и дерзость имѣвъ на бране(х) показавъ. ЛЛ 1377, 148 об. (1212); львъ не обретъ старца. ѹподобисѧ сѣтующему. и много ѹныньѥ показавъ. ѹвѣдевъ || ѿ мниха старцево ѹм҃ртвие частомь риканиѥмь. ѹм҃ртвиѥ. плакаше и гроба ища ˫авлѧшесѧ. Пр 1383, 5в–г; Не замедли исповѣдати сво˫а грѣхы… и покажеши ˫ако грѣхъ во истину възненавидѣлъ еси. (δείξῃς) ПНЧ к. XIV, 170а; тако и пустыньноѥ жи(т)е съ общи(м) смири показа(в) ˫ако е(с)и цѣлительство любомудрьствѹ. и любомудрьство требу˫а таиновожень˫а. (δεικνύς) ГБ к. XIV, 184г; токмо по подобью блудьнаго вопиюще согрѣшихомъ. и покажетѣ житиѥмъ своимъ ѹгодна б҃ви. (ἐπιδείκνυνται) ФСт XIV/XV, 99в; никакоже не отъступаимъ ни впадемъ в лѣность на всѧкъ д҃нь и часъ оскудѣюще. да аще много прилежанье покаже(м). но не всегда равно. то приносимѣ… и вложеное и изметное. новое и не новое. ˫ако въ скверны мѣсто сущи˫а. (ἐνδεικνύμεϑα) Там же, 172б; Помню тѧ рек(ша) исцѣлителѧ быти гл҃омъ ѡзлобленымъ. ѡн же ре(ч) ѥи. и аще требуеши покажу ти хитрость мою. (ἐπιδείξομαι) ЖВИ XIV–XV, 14в; аще ѹбо побѣдиши. предлежащую брань. истинна˫а тво˫а повелѣ(н)˫а покажеши имже наѹчил мѧ еси заблужьша. (δείξεις) Там же, 98а; добрi бо вси [воины] бь˫ахѹть(с) идѹще пѣши. и посреди ихъ Всеволодъ. не мало мѹжьство показа. ЛИ ок. 1425, 224 об. (1185); и врачъ не ѥгда по раѥмъ и по цвѣ||томъ водить стражюща˫а, и по банѧмъ, и по стѹденица(м), хытрость свою и чл҃вколюбиѥ покаже(т) токмо, но ѥгда больны˫а ѹды ѹрѣзаеть. (ἐπιδείκνυσι) Пч н. XV (1), 109–109 об.
прельстивъ же льстию подъ рѹцѣ сꙊще ѥмѹ вои… ц(с)рѧ показа себе. (ἀναδείκνυσι) ЖФСт к. XII, 102; Ги҃ б҃е нашь. сподобивыи свьршена показати раба твоего. КР 1284, 398г; си же да не чл҃вка съвершена покажють, но да г(с)а наговорѧть и нашего ѥстьства чюжаго створѧть. (ἀποφήνωσιν) ГА XIV1, 198в.
и въспом˫анѹвъ ˫аже бѣ видѣлъ. и призъвавъ стража показаше ѥмѹ вьсе бывъшеѥ. СкБГ XII, 23б; аще ли толика находить бѣда цр҃квьна˫а ˫ако не мощи прѣже продани˫а съвѣщавати. понѣ ближьнѧ˫а на съвѣдѣтельство призоветь еп(с)пъ. печаль творѧ показати съборѹ вьсѧ съключьша˫асѧ цр҃кви ѥго скьрбь. (ἀποδεῖξαι) КЕ XII, 120б; и ре(ч) ми не имамъ тебе ѡставити и ѿити но много ти имамъ показати. кто есть разъжаливыи брата моего. СбТр XIV/XV, 170 об.;
се ѹбо чада показа ми б҃ъ. оже племѧ ваше озлоблено будеть. ѿ ˫азыка оц҃а ваше(г). Пал 1406, 92а.
иже вълхвованиѥмь и чародѣ˫аниѥ творѧще. аще мужю и женѣ словесы и наказаниѥмь показати и обратити ѿ злыхъ ˫ако же || ѿ зла не преложени пребѹдѹть. КН 1285–1291, 511в–г; Невродъ, с҃нъ Хѹсовъ Ифиѡпи˫анина, ѿ колѣна Хамова. тъ созда Вавилонъ градъ и напервѣѥ показа ловы дѣ˫ати и волшвени˫а. (καταδείξας) ГА XIV1, 19г; тако же и приснопамѧтьнаго с҃на своѥго показаше не высокъ имѣти ѹмъ, добродѣтелью и житию истиньнѹ прилѣжати. (ἐξεπαίδευσεν) Там же, 211а; Июдѣ˫ане и Ѥлини, с нб҃си || пришедъши мудрости ѿвергоша(с) и развѣ Х(с)а философьствовати начаша, ѥдиномѹ показавьшю дѣломь и словомь философьствовати. (παραδείξαντος) Там же, 268б–в; Прп(д)бныи оц҃ь нашь. епатии бѣ… ѿ сътраны фругиискы˫а. родителю бл҃гоч(с)тиву бо˫ащюсѧ бога. ˫аже ѿ дѣтьства имѧста и добра. и добронравна. и книгамъ доволна и показаста. Пр 1383, 88в; ˫ако и тъ ти книгами показа ѿступити ѿ бѣсовны˫а то˫а ѡблазны и преслуша его. и въсхвалисѧ бѣсованиемъ суетьства твоего. СбТр XIV/XV, 26; показа бо ми б҃гословець ре(ч) бо. миръ весь въ злѣ лежить. и не любите мира и ˫аже в мирѣ. (ὑπέδειξε) ЖВИ XIV–XV, 9б; по сре(д) преже всѣ(х) самъ преступа˫а. прилѣжную творѧ мл҃тву всѧ же суща˫а по(д) рукою его показаше и ѹтѣшаше всѧ. (ἐνουϑέτει) Там же, 119б.
Ги҃ не ˫аростию твоѥю ѡбличи мене… ни гнѣвъмь твоимь покажи мене. (παιδεύσῃς) СбТр XII/XIII, 196; послѣдь же воѥвавшемѹ Июдѣю бошью весьма погѹби, и ѿ смр҃ти изъбѣгшимъ поплѣнившю… в напасти пакы възведе, гнѣвавшемѹсѧ б҃ѹ и показавшемѹ. (παιδεύσαντος) ГА XIV1, 180б; в жидѣхъ бо чюдеса створи а ˫азыкомъ бл҃гдть сп(с)ниѥ дарова ѡни ѥго показаша а ˫азыци при˫аша. КТур XII сп. XIV2, 225 об.
ономѹ же показающю ногѹ и исцѣлени˫а прос˫ащю… прекрьстиста ю тришьды. СкБГ XII, 19г; видѣхъ бо многы не постѧщесѧ. и ˫а [так!] ˫авлѧющасѧ токмо. нъ и постѧщесѧ и постѧщихъсѧ лица показающе. и ѿвѣтъ пѹщии грѣхѹ приѥмлюще. (τὰ τῶν νηστευόντων προσωπεῖα περικειμένους) ПНЧ 1296, 174 об.; бѣжа ѥдинъ въ Македонию, свергъ цр(с)кѹю ѡдежю, и блазны нѣкы˫а творѧ, и волшвени˫а Ѥгѹпетьска˫а показа˫а, и проповѣда˫а хотѧщимъ быти, и тѣхъ ради съблазнъ || познанъ бы(с) Филипомь и Ѡлѹмпи˫ады, жены ѥ(г). (ἐνδεικνύμενος) ГА XIV1, 26а–б; ѡбнажи предо всѣми сво˫а ребра и гвоздиньны˫а ˫азвы на руку и ногу показаѥть фомѣ. КТур XII сп. XIV2, 241; показаеть ему дь˫аволъ чл҃вка горѣ лежаща. (δείκνυσιν) ПНЧ к. XIV, 34г; нечистии бѣсове послѹшающа˫а ихъ. лъжими пр҃ркы знамень˫а сътворѧють. на прельщенье тѣмь и инѣмъ. и мерътва чл҃вка показають. и вѣщати къ живымъ въ привидѣньи. въходить бо въ мр҃твое тѣло чл҃вка. (δεικνύουσιν) Там же, 126г; имъ же потщани˫а нѣкака. всыла˫а бж(с)твены˫а бл҃годѣти. во ѡбразнѣмь видѣнии и радости и ѡ добротѣ боголѣпно || видѣниѥ показа˫а ѡбразъ бо д҃ша ѥго како не на скрижали ли воѡбразитьсѧ. (δεικνύμενος) ФСт XIV/XV, 120–121;
ѥи молюсѧ и премолюсѧ и прелагаюсѧ. престрашныи подвигъ показающе словесы. (ὑπέδειξεν) ФСт XIV/XV, 131г;
и показа˫а [св. Николай] вьсемѹ мирѹ знамени˫а… съ плавающими плаваѥть по пѹти ходѧщимъ помощьникъ. ЧудН XII, 76б; Анг҃лъ бо приходи(т) кдѣ бл҃га˫а мѣста. и мл҃твении домове. || и ту показають нѣчто мало видѣнь˫а своѥго. ˫ако мощно видѣти чл҃вкмъ. не мощно бо зрѣти чл҃вкмъ. естьства анг҃льскаго. ЛЛ 1377, 95–96 (1110); да малу имѣ˫а еже ѡ васъ печаль въ смиренѣи д҃шѣ моеи. показаю достоина˫а. дѣлы и словесы наказа˫а. (ἐπιδείκνυμι) ФСт XIV/XV, 136б; вѣде же ˫ако аще не тѣломь но д҃хмъ показаеть ти Г(с)ь всѧ си. ˫ако твое вѣрное вьсѣанье нѣ исѹшено бы(с) зное(м) невѣръ˫а. [в др. сп. невѣрiа] но дождемь б҃и˫а поспѣшени˫а. распложено бы(с) многоплоднѣ. ЛИ ок. 1425, 304 об. (1289); показае(т) ны и ѹвѣрѧе(т) самъ сп(с)ъ х(с)ъ. како˫а тѧ славы и чьсти спо(д)билъ есть на нб(с)хъ. гл҃ѧ. ИларСлЗак XI сп. XV, 169.
И по семь поставивъ ст҃ыи потирь на б҃ествнѣи трѧпезѣ. перъстомь показа˫а. и глѧда˫а на знаменаныи агнець хлѣбо(м). и на изль˫анѹю кровь вином(ь). пакы гл҃ть. ˫ако трье… въ едино сѹть. КР 1284, 274в; и ‹отвѣща› волхвъ, показа˫а на птѹ: || «аще не движе‹ть›сѧ пта, пребыти на томь мѣ(с) всѣмъ.» (δεικνύων) ГА XIV1, 29в–г; Мудрьствующе варварьска˫а плѣньци. [так!] ѹбивающе же ѥдинорѡдны˫а сво˫а. и пути и домы. варваромъ показающе. казнь пѡдъимѹть. МПр XIV2, 115; и иде с ними в цр҃квь. и поставиша ˫а [послов] на пространьнѣ мѣстѣ. показающе красоту цр҃квную. пѣнь˫а и службы архиерѣиски престо˫анье дь˫аконъ. ЛЛ 1377, 37 (987); Ре(ч) же слѣпець возми ѹбо кошь и всѧди на мѧ и азъ тѧ ношю. ты же показаи ми путь. СбЧуд к. XIV (1), 289г;
Въ влънахъ житиискахъ ѥси. въ бѹри ли морьскѣи бѣдѹ приѥмлеши. показаю ти с҃нѹ мои. истиньна˫а пристанища. манастырѧ домы ст҃ыихъ. Изб 1076, 14; да сего дѣлѧ и хс҃ъ алка •м҃• д҃нии. намъ образъ намъ [так!] показа˫а сп҃сени˫а. (δεικνύς) Там же, 236 об.; путь пок(а)за˫а сп҃сни˫а. тои [Бог] множествомъ щедротъ своихъ. ˫ави намъ ѹгоднику стр(с)тцю своѥю бл҃жною бориса и глѣба. ЧтБГ к. XI сп. XIV2, 103б; Се ли поимы твориши б҃у. и сего ради мниши горшее. ˫ако понѧвою сѧ препо˫асае(т). и ѹмывае(т) нозѣ ѹч҃нкомъ. и показае(т) добръ пу(т) высоты смѣренье. (δείκνυσιν) ГБ к. XIV, 74г;
Аще которыи еп(с)пъ. въ толико шатание. и неистовьство пришедъ. и дерзнеть просити. прѣити ѿ града въ градъ. гл҃ѧ ˫ако хотѧть мене людиѥ гра(д) того. и ѿтѹдѹ вземъ. граматѹ показаеть. написаное к не||мѹ. ѿ всѣхъ гражанъ молениѥ. да въ цр҃кви ставше молвѹ створѧть… просѧще имѣти того еп(с)па. КР 1284, 99в–г; Ц(с)рь же Римьскыи, призвавъ папежа, показа˫а ѥмѹ грамотѹ ц(с)рѧ Феодось˫а, рекыи, ˫ако: “не подобаѥть || намъ не створити въпрошени˫а ѥго” (δείκνυσιν) ГА XIV1, 240а–б.
и повѣсиша щиты сво˫а. въ вратѣхъ показающе побѣду. и поиде [Олег] ѿ Ц(с)рѧгра(д). ЛИ ок. 1425, 12 об. (907);
О томь. ˫ако подобаеть заточити клевещющаго. и не показающаго вины. (μὴ ἀποδεικνύντα) КР 1284, 217а.
ѥлико же ѹбо ихъ. и страхъмь и сльзами. и тьрпѣниѥмь. и бл҃годѣ˫ании. обраштениѥ дѣлъмь а не образъмь. показають. (ἐπιδείκνυνται) КЕ XII, 23б; паче же аще и сльзы имѹть молѧщесѧ. мл҃срдию твоѥмѹ. житиѥ показають достоино отъпѹщени˫а. (ἐπιδείκνυνται) Там же, 182а; подобаѥть же и намъ ѹчимымъ. неослѹшливымъ быти. ни противѹ гл҃щимъ. нъ всѧко смѣрениѥ показающе предъ б҃гмь и предъ чл҃вкы. (δείκνυσϑαι) ПНЧ 1296, 44; нынѣ мнишьскаго ѡбраза трудолюбива˫а пчела свою мудрость показающи всѧ ѹдивлѧѥть ˫ако же бо ѡни в пустынѧхъ самокормею живуть. КТур XII сп. XIV2, 239 об.; закѡнухранитель. закѡнудавцю любовь показаѥть. бестраха живеть. МПр XIV2, 24 об.; но на сѧ переѧ печаль братню. показа˫а любовь велику. сверша˫а ап(с)ла гл҃ща. ѹтѣшаите печалны˫а по истинѣ. ЛЛ 1377, 68 (1078); ˫Ако да по нѹжди пременить [человек] слово. не часто. но лѣтомь. страхомь. и трепетомь. показа˫а. бо(г)у изволениѥ своѥ. и нѹждю. (δεικνύων) ПНЧ к. XIV, 45а; Нынѣ дѣлолюба˫а пчела. крило приволкъши. и ѿ вощинъ вставши. свою мдр(с)ть показае(т). и травникы попарѧе(т). и сбирае(т) цвѣ(т). (ἐπιδείκνυται) ГБ к. XIV, 82б; исполнь б҃ъ по бж(с)тву. а не простъ чл҃къ. показа˫а на земли. б҃жьскаа. и чл҃чьскаа. ИларСлЗак XI сп. XV, 162 об.
Днь(с) нѣкоего ц(с)рѧ показае(т) и за ѹтра работѣ злѣ предае(т). (δείκνυσι) ЖВИ XIV–XV, 53б; тако истинное м҃дролюбье сво˫а рачителѧ въ сл҃нца мѣсто просвѣщае(т). и си˫ае(т) на нѧ и (с)вѣтлы показаеть. Там же, 61б.
аще бо пр҃рчьствѹѥте б҃ѹ прити преже гл҃а, знамень˫а же и времена пришестви˫а показаѥть. (γνωρίζει) ГА XIV1, 206б; Оуслышимъ како мѹдрѣ показаеть вины ѹнынь˫а ап(с)лъ. (ὑποδείκνυσι) ПНЧ к. XIV, 142а; мы же ѡч҃е прп(д)бне вѣмы… ˫ако преже исхода своѥго дерзновѣниѥ имѣ˫аше ко вседержителю. но пррч(с)тво показа˫а. ˫ако хощеть мѣсто пр(с)ты˫а б҃цѧ и тво˫а лавра. възвеличитисѧ и въздрасти славою и множьство(м). ПКП 1406, 103г; ц(с)рь же Леѡнъ слы Рускы˫а поч(с)тивъ… пристави къ нимъ мужи свои… ѹчаще ˫а к вѣрѣ своеи. и показающе имъ истинную вѣру. и тако ѿпусти ˫а въ свою землю съ ч(с)тью великою. ЛИ ок. 1425, 15 (912); Двѣ ѹчении ѥста показающи см҃рть. едина [вм. едино] предъ рожениѥмъ нашимъ, а дрѹгоѥ сонъ. Пч н. XV (1), 84.
аще же работы. избѣгъ покѹситсѧ. манастырь ѡставити. и иного житиѧ ѡбразъ приѧтi рекше бѣлець пакы быти. власть даѥмъ г҃нѹ ѥго. привлещи ѥго к собѣ показающю по ѡбычаю ѥго. (ἀποδείκνυντι) КР 1284, 222б; показа˫а наказа мѧ г(с)ь, и см҃рти не преда(с) мене. (παιδεύων) ГА XIV1, 88а; и показаеть [Христос] ну||жно внутренюю имѣти ч(с)тоту. внѣшнюю же противну не имѣти. (δείκνυσιν) ПНЧ к. XIV, 157в–г.
разгнѣвавъсѧ и ре(ч). злыи рабе весь долгъ оставихъ тобѣ. поне же ѹмоли мѧ. за гнѣвъ показаѥть великъ… да не прииметь гнѣва б҃и˫а молчаи. (δείκνυσιν) МПр XIV2, 57 об.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ВИЯВЛЯ́ТИ (про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним), ПРОЯВЛЯ́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ВИКА́ЗУВАТИ, ВИДАВА́ТИ, МАНІ... смотреть
вка́зувати (пока́зувати) / вказа́ти (показа́ти) на две́рі кому. Виганяти, проганяти когось звідки-небудь. З кожним днем переконувався (Іван): зайвий він, непотрібний у Дрочиловій хаті. Якщо його й терплять там, не вказують на двері, то тільки з розрахунку, аби не позбавитися чималих ковальських заробітків (І. Головченко і О. Мусієнко); Навіть якби я був і не зовсім правий, він мусив заради нашого авторитету показати їй на двері (С. Журахович). показа́ти две́рі. — Навесні перед Благовіщенням гомонять у нас на селі: — Варка показала приймакові двері! (О. Кониський). ду́шу пока́зувати / показа́ти. Щиро, з прихильністю ставитися до кого-небудь. — Він сирота, — хто без мене його привітає? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? Хто душу покаже? (Т. Шевченко). зу́би пока́зувати / показа́ти, ірон. Посміхатися до кого-небудь. Мій Омелько й собі .. до неї (дячихи) через тин: гі, гі, гі! і собі показує зуби (І. Нечуй-Левицький); А вулицею іде дядько Микола й питає: чи я сплю на пні, чи дрімаю? Я йому показую зуби й кажу: не сплю і не дрімаю (М. Стельмах). куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) кого (кому) і без додатка, перев. зі сл. іти́, піти́ і под. У будь-якому напрямі, не вибираючи шляху; навмання, будь-куди. — Іду я собі геть, куди мене очі поведуть (Казки Буковини..); Закликав його (батько) і сказав: — Більше тебе не хочу і видіти (бачити). Йди, куди очі поведуть… І прогнав сина (Три золоті сл.); (Микита:) Ну, Марусе, коли й ти вже не ймеш мені віри, то піду я, куди очі поведуть… (М. Кропивницький); Так попростуйте і ви, куди очі покажуть (М. Зеров). не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду). Не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. Вони хотіли б мати отаку проворну невістку .. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (М. Стельмах); — Натерпілася (Вутанька) від багачів. Виду не подавала, а скільки тих сліз потаємці ночами виплакала,— одна лиш подушка знає (О. Гончар); Він був злий і нарочито мовчав. Павло помітив це зразу, як тільки в хату зайшов, але не показував виду (В. Кучер); Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути (А. Хижняк). не пока́зувати / не показа́ти ноги́. Не приходити, не повертатися кудись, до кого-небудь. Вийшов (Василь) з подвір’я рішучо, з твердим бажанням ніколи сюди не показувати ноги (І. Чендей). не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); (Мальванов:) Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга). оче́й не пока́зувати / не показа́ти. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. Часом цілі дні й тижні Єремія не показував очей в своїй господі, їздячи по своїх маєтностях (І. Нечуй-Левицький); (Пріська:) Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі .. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (С. Васильченко); Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний). о́чі появи́ти (показа́ти) де, куди, до кого. З’явитися десь, навідатися кудись, до когось. Тепер стидно в селі і очі появити: довіку будуть дражнити чорною радою! (П. Куліш); Такий мені сором, що вже швидко не можна буде далі мені між люди і очей появить (І. Нечуй-Левицький); (Храпко:) А двісті рублів узяв (Тихоненко), як одну копієчку взяв, та три роки ні кує, ні меле. Хоч би очі коли появив (Панас Мирний). показа́ти / рідко пока́зувати (свої́) зу́би (ро́ги, па́зурі). Виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін. — Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись… (Панас Мирний); Тепер (після пожежі) настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги… (А. Крушельницький); Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазури (З. Тулуб). — Ось же написано чорним по білому — неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький). показа́ти, де ко́зам ро́ги пра́влять. Провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін. Терентій сердито сплюнув .. Шкода, що немає Бабака. Він би показав, де козам роги правлять! (М. Рудь). показа́ти, де ра́ки зиму́ють. Провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін. — Брешеш, вражий сину… Ось коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); — Ось нехай він (німець) у наступ перейде на землі, а не під хмарами. Отут ми йому й покажемо, де раки зимують (В. Кучер). — Немає на тебе, товаришу Чубарю, Бабака в обласному центрі! Він би тобі показав, де раки зимують! (М. Рудь). показа́ти ду́лю (фі́гу), вульг. Відмовити кому-небудь у чомусь, нічого не дати, не допомогти і т. ін. — В базарі він нам покаже дулю та й тим одбуде: хай зараз дає (гроші) (С. Васильченко); — А що? — сказав (Латин), — чи поживились? От з Діомидом ви носились, А він вам фігу показав (І. Котляревський). показа́ти клас чого і без додатка. Зробити, виконати що-небудь з великою майстерністю, з великим успіхом. Лягла зима! На лижах би! Та часу в нас нема, А то б могла я клас тут показати (М. Рильський); — Ти пласт не силою бери, а вмінням та підходом. — І все. Так ніби й не було це жодною подією, Та серце дідове цвіло, пишалося надією: мовляв, Захар покаже клас (П. Дорошко); Снігур давно б уже переобладнав верстати по-своєму і показав би справжній клас роботи (П. Автомонов). показа́ти, на чо́му горі́хи росту́ть. Довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь. — Ми, Саво, ще покажемо панству, на чому горіхи ростуть! (С. Чорнобривець). показа́ти / пока́зувати себе́ на ді́лі. Виявити діяльністю свої здібності, можливості, позитивні якості і т. ін. (Галя:) Ні! Ти спочатку вивчи та покажи себе на ділі, а тоді вже й давай декламацію (І. Микитенко); З нальоту кожен, сто чортів, до праці взявсь завзято, бо кожен сам себе хотів на ділі показати (П. Дорошко). показа́ти, почо́му лі́коть ква́ші. Довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь. — Бачиш, виграли страйк… Показали Гельці, почому лікоть кваші… (І. Муратов). показа́ти своє́. Виявити свої здібності, можливості і т. ін. — Мене ніщо не лякає,— говорила Катерина.— От станемо в колгоспі на ноги, і моя ланка покаже своє (С. Журахович); // Виявити, підтвердити і т. ін. що-небудь. На півмісяця він їде до Каховки, а час і тривалі, спокійні роздуми своє покажуть (І. Волошин). показа́ти себе́. 1. Виявити свої здібності, можливості, позитивні якості і т. ін. —Григорію Петровичу, будемо говорити прямо. Ви наробили багато дурниць — і на роботі, і в особистому житті .. Тепер вам дають змогу показати себе (Д. Ткач); — Не знаєш Юрка? Він же в нас ні се, ні те… Вайлуватий, нерішучий!.. Не вміє показати себе… (І. Рябокляч). 2. Видати себе за людину з високими якостями моралі, працездатності. Не жили старші в миру й між собою: кожному бажалося вискочити перед начальством, показати себе за найкращого (Панас Мирний); Мені хочеться.. показати себе веселим і цікавим, і… красивим (Ю. Яновський); Кожна полонянка старається показати себе здоровою, ні на що не скаржиться (А. Хижняк). показа́ти това́р (крам) лице́м. Представити що-небудь з кращого боку, в найкращій якості. Інакше кажучи, нікого не цікавить, що було у Вас на душі або дома, коли ви робили фільм. Ви мусите показати товар лицем (О. Довженко). пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) своє спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя. Розкривати свої справжні погляди, наміри, риси характеру і т. ін. — Годі! — прошепотів я крізь зуби.— Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! — мало не плачучи, мовила Настка (П. Автомонов); Я порішив чекати доказів своєї правоти .. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Г. Хоткевич). пока́зувати / показа́ти доро́гу (да́лі) кому. Відмовляти, не задовольняти прохання кого-небудь; проганяти. На що вже Нестір був майстер проситися, але і йому раз у раз показували дорогу далі (О. Гончар). пока́зувати / показа́ти кула́к. 1. Погрожувати кому-небудь. Охоплений нових надій тремтінням — А смерть уже на чоло клала знак, — Він небу, гордий, показав кулак (М. Рильський). 2. Бути невдячним, платити за зроблене добро поганими вчинками. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (Укр.. присл..). пока́зувати / показа́ти на две́рі кому. Проганяти кого-небудь. Друга б на її місці давно йому (чоловікові) на двері показала, раз він такий… (В. Кучер). пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу, одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.). Виганяти кого-небудь. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній); (Руфін:) Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка); (Степанида:) Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький); Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько); // Відмовляти кому-небудь у чомусь. — Роксана казала, що ви надумали віддати її (заміж) у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк). пока́зувати / показа́ти п’я́ти. Швидко йти геть, тікати. (Славко (грізно):) Чого стовбичиш під чужим вікном? Підслухуєш? Ану показуй п’яти! (О. Підсуха). пока́зувати п’я́тки. Гнат узяв у здорову руку олівець.— Давайте розберемо, хто в нас є такий на прикметі, щоб накрити, доки він сам п’яток не показав (Григорій Тютюнник). пока́зувати / показа́ти (свої́) ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко). пока́зувати / показа́ти спи́ну (поти́лицю) кому. 1. Відступати, тікати, виявляючи своє боягузтво. Мав (Савка) святе правило — ніколи не показувати ворогові спини (Д. Бедзик); Князь Ігор був мудрий і сміливий. Княгиня Ольга пригадує, як рішуче і безжально судив він дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину (С. Скляренко); Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилиці ворогові (С. Добровольський). 2. Відвертатися або іти геть, виявляючи зневагу до кого-небудь. — От народжує типів епоха,— сказав Баглай до архітектора і з неприхованою, якоюсь навіть бридливою зневагою відвернувся від Лободи. І військкоменко теж одразу спину показав на знак презирства (О. Гончар). пока́зувати / показа́ти хара́ктер. Виявляти впертість, стійкість і т. ін. у чому-небудь. — Тимофію! — начальницьким голосом гукнув старшина. — Ти перед людьми свого характеру не показуй! Іди проспись! (Ю. Смолич); Та .. злагода, що жила колись у дідовій оселі, далеко відійшла від спадкоємців. Найбільше показувала характер братова (М. Стельмах); Викликали його один раз на допит — мовчить, викликали другий — знову мовчить, показує характер (М. Ю. Тарновський). пока́зувати / показа́ти хвіст (хвоста́) кому. Тікати від кого-небудь. Гурт хлопчаків грізно обступив нашого Климка, але, побачивши його батька, який ніс воду, хлопці швидко показали хвіст (З журналу).... смотреть
недок. показувати, док. показати1) to show (to); (демонструвати) to display, to exhibit, to demonstrate; (виймати, розкладати) to set forth; (бути озна... смотреть
Показався, тай сховався.Про чоловіка, що рідко іде між люди.Не хвалися, але покажися.Своїми ділами лише докажеш чи гідний похвали.Показали голодному хл... смотреть
[pokazaty]дієсл.pokazać
(δεικνύναι) показывать, делать видным, известным, являть.
ПОКАЗА́ТИ див. пока́зувати.
див. показувати.
показа́ть, прояви́ть, обнару́жить показати некоме зубе — показа́ть зу́бы кому́-ли́бо
【完】 见 показувати
-ажу, -ажеш pokazać, wskazać ~ на двері pokazać (komuś) drzwi
Показа́ти, -кажу́, -ка́жеш, -жуть
Indiquer, montrer
показа́ти дієслово доконаного виду
Пасведчыць
cro pokazati укр показати
див. показувати.
сов. от показувати
пасведчыць
показывать
пасведчыць
показа́ться, прояви́ться, показа́ть себя́, обнару́живаться