ПОКЛАДАТИ

ПОКЛАДА|ТИ (12), Ю, ѤТЬ гл.
1.Класть:

и покладахѹ волѹ брашна въ ˫аслехъ многа (παρατιϑέασι) ГА XIV1, 41в; прогонѧть нѣкыми писмены лживыми. проклѧтыхъ бѣсовъ ѥлиньскыхъ. пишюще на ˫аблоцѣхъ и покладають на ст҃ѣи трѧпезѣ в годъ ст҃ы˫а литѹрги˫а. СбХл XIV1, 118;

|| прикреплять к чемул.:

и къ тѣмъ бѧхѹ грамоты ѿ мѣди ч(с)ты˫а створены, изъѡбражена комѹждо стѹхи˫а сѹщю азъбѹковникѹ ѿ Ѥврѣи, ˫аже приносѧ иѥрѣи къ б҃ѹ и поклада˫а ихъ на ѥфѹдѣ, таче въпраша˫а… прости ‹са›ми станѧхѹ… аще хощеть тако быти.(ἐπιτιϑῶν) ГА XIV1, 27г;

|| раскладывать, распределять:

поваръ же… да дѣлаѥть брашно братьи. другии же в равномѣрьѥ. хлѣба нашего мѧчьшаго сушьшаго же и хужь||шаго не ладно. да покладаѥть… тако та да покладаѥть. и маслицѣ и ѡрѣхъ и зель˫а. лжицѣ опаниць. посьлѣднихъже да не ѡбидѧть. (προσπίπτειν) ФСт XIV/XV, 66–67.

3. Устанавливать, определять:

вижь же ˫ако покладаѥ(т) разнореченье. волови и ослу. волъ бо ч(с)тъ есть живо(т). и полъ ѥго въпрѧже(н) и ѿригань˫а жюѥ(т). и поѣсти велѣнъ ѥ(с). оселъ же всѧко противе(н). (τίϑησι) ГБ к. XIV, 12б.

4. Делать вклад:

покладаѥть ѡфросиньѧ чьстьныи кр҃стъ. въ манастыри своѥмь. въ цр҃кви ст҃го сп҃са. Надп 1161.

5. Полагать, считать:

б҃ословець же се в рiторiкиi || покладаѥть. ˫ако и тои въ три раздѣлѧѥмѣ вывѣтное. и в судное. и в торжьственое. (τίϑησα) ГБ к. XIV, 152–153; и тварь бываѥ(т) зла. в работу сводѧ вл(д)чтво. и поклада˫а с тварью нествореную вещь и надлѣтную. (τιϑείς) Там же, 156а.


Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

ПОКЛАДАТИСѦ →← ПОКЕЛѦ

Смотреть что такое ПОКЛАДАТИ в других словарях:

ПОКЛАДАТИ

ПОКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що.1. на кого – що. Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання.Клопоту було й без ... смотреть

ПОКЛАДАТИ

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати з... смотреть

ПОКЛАДАТИ

відда́ти (покла́сти) / віддава́ти (поклада́ти) (свою́) ду́шу. 1. за кого—що, заради кого—чого. Пожертвувати собою чи бути готовим померти заради кого-, чого-небудь. — Стережись, Василино! Колись згадаєш мої слова. Я ж тебе люблю й ладен за тебе душу оддати (І. Нечуй-Левицький); — Жінка моя... Не думав я... ледащо... А проте — люблю її... душу свою віддав би за неї! (Панас Мирний); Заради подруги душу ладна віддати (Надія) (Я. Баш); Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... Душу свою готов за нього покласти (М. Коцюбинський); (Хвора:) Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів (Леся Українка). 2. кому, чому. Витратити всю силу, всю енергію. Почувши про підпільну групу, Володя щиро радів, ладен був віддати організації всю душу (В. Козаченко); — Трактористи душу віддають роботі (П. Автомонов). відда́ти се́рце і ду́шу. Сей змінив на домівку і шану і владу, і в го́лову (в го́лови, в ду́мці, в думка́х) (собі́) не кла́сти (не поклада́ти) що. Не передбачати, не сподіватися і т. ін. чого-небудь, не здогадуватися про щось. Сите та п’яне лицарство спало покотом, ніхто й у голову не клав, що на кінцях мужицьких кіс тихим, котячим ходом вривається поміж них смерть (Юліан Опільський); А гайдамаки мовчки ждали, Поки поганці ляжуть спать. Лягли, і в голови не клали, Що вже їм завтра не вставать (Т. Шевченко); Він, ясна річ, не міг і в думці класти собі, що перед ним той самий хлоп’як, який колись врізав його сирицею по мармизі (П. Загребельний); — Винуватий, товаришу комісар. Дозвольте доповісти,— ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Ю. Яновський); Коли товариш, Здавалося, що спав, та міг щохвилини Прокинутись,— “дід” зняв бекешу з нього, Щоб навіть той в думках не покладав, Що дбає “дід” про нього (М. Рильський). не поклада́ти рук. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і т. ін. Дуже важко, завзято. Було у неї одно добро, задля котрого вона (Пріська) робила-працювала, рук не покладала (Панас Мирний); // Дуже старанно. Юруш розказував, як то він піклується та па́дкує коло князівського добра, .. рук не покладає (І. Нечуй-Левицький). 2. Працювати, трудитися. Ніхто її не побачить нігде (ніде) і ні з ким, усе за роботою по господарству, цілий день рук не поклада (Г. Квітка-Основ’яненко). не поклада́ючи рук, зі сл. працюва́ти. Невтомно, з великим ентузіазмом. Робітники, інженери, вчені, академіки, майстри мистецтва і майстри плавок, забоїв, верстатів — всі працюють не покладаючи рук (О. Довженко); Євген Вікторович, не покладаючи рук, працює над великою науковою працею по хірургії (Іван Ле); Не покладаючи рук, трудяться (металурги) над здійсненням своїх планів (З журналу). поклада́ти гріх на кого. Звинувачувати кого-небудь у чомусь. Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра (Сл. Б. Грінченка).... смотреть

ПОКЛАДАТИ

несов. - покладати, сов. - покласти 1) (поручать, вверять) возлагать, возложить; налагать, наложить покладати надії [надію] — возлагать, возложить надежды [надежду] 2) (употреблять, предназначать для какой-н. цели) отдавать, разг. класть, положить, книжн. прилагать, приложить душу покладати (за кого) — душу отдавать, отдать (за кого) - покладати гнів - покладати гріх 3) только сов. положить; возложить (торж.; ирон.); наложить; сложить; уложить, разг. покласть; поместить покладати в могилу — (довести до смерти) уложить в гроб покладати в основу — положить в основу покладати голову [голови] — рит. сложить голову [головы] покладати (собі) за мету — поставить (себе) целью покладати за правило — положить за правило, сделать своим правилом покладати на курс — ав. положить на курс покладати на музику — положить [переложить] на музыку покладати резолюцію — наложить резолюцию покладати свої заощадження до ощадного банку — положить [поместить] свои сбережения в сберегательный банк покладати хворого в ліжко — уложить больного в постель 4) (только сов. убить) разг. положить, уложить 5) (обычно с инф.) решать, решить, постановлять, постановить... смотреть

ПОКЛАДАТИ

-аю, -аєш, недок., покласти, -аду, -адеш, док., перех. 1) на кого – що. Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання. || Зобов'язувати когось що... смотреть

ПОКЛАДАТИ

док. покласти(доручати) to charge, to entrust (with); to rest (on)покладати доручення на когось — to entrust smb. with a taskпокладати надії — to set (... смотреть

ПОКЛАДАТИ

-аю, -аєш, недок. , покласти, -аду, -адеш, док. , перех. 1》 на кого – що. Доручати комусь, чомусь виконання певного завдання.|| Зобов'язувати когось... смотреть

ПОКЛАДАТИ

【未】1) 寄托, 委托, 交办, 使担负Покладати надії (або надію) 寄予希望, 寄希望于Покладати обов'язки 使…承担义务, 使…担负责任2) 施于, 使用, 运用, 应用Покладати душу 为某人献身◇ Покладати гнів 口 向某... смотреть

ПОКЛАДАТИ

(на кого) доручати кому, зобов'язувати кого; (надію) мати; (душу) віддавати; (сили) витрачати; (вінок) класти; (з нст. що) накреслювати, передбачати; (гріх на кого) приписувати кому; (із сл. собі) надумувати, вирішувати, приймати рішення; (і в голову не) ІД. не припускати думки.... смотреть

ПОКЛАДАТИ

полагать, класть на что-либо. Прол. апр. 8.

ПОКЛАДАТИ

(обовязки, функції тощо) assign, commit, entrust, intrust, (відповідальність тощо) rest

ПОКЛАДАТИ

Пакладацьукладаць

ПОКЛАДАТИ

-аю, -аєш pokładać ~ надії pokładać nadzieję

ПОКЛАДАТИ

(під жито) орати [II]

ПОКЛАДАТИ

поклада́ти дієслово недоконаного виду

ПОКЛАДАТИ

пакладацьукладаць

ПОКЛАДАТИ

пакладаць укладаць

ПОКЛАДАТИ

დაკისრება

ПОКЛАДАТИ ВИДАТКИ

(на когось) fix with costs

ПОКЛАДАТИ ВИНУ

assign guilt, lay the blame

ПОКЛАДАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

confer responsibility, (на когось) entrust with responsibility, impose responsibility

ПОКЛАДАТИ ГНІВ

(на кого); сердиться, рассердиться (на кого), (сильнее) гневаться, разгневаться (на кого)

ПОКЛАДАТИ ГРІХ

(на кого); возводить, возвести грех (на кого)

ПОКЛАДАТИ ПОКУТУ

див. накладати покуту

T: 177