Не оукорихъ никого же ни вередихъ. и никого же не ||=оклеветахъ. (οὐκ ἔπληξα) Изб 1076, 109—109 об.; а дв҃цѣ не пытаи. могоуть бо ре(ч) и борзе вередити. КН 1280, 525; Аже чл(в)къ ринѩсѩ пь˫анъ на женоу свою. вередить в неи дѣтѩ. ||=половиноу рече ѡпитемьи. Там же, 538—538 об.; и с конѩ много пада(х)... и руцѣ и нозѣ свои вереди(х). въ оуности своеи вереди(х) не блюда. живота своѥго. ЛЛ 1377, 83 (1096);
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ... смотреть
ВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., що, заст.Ушкоджувати, завдавати болю, вражати хворе місце.Той регіт гострим ножем упивався Христі в серце, вередив і без... смотреть
-джу, -диш, недок., перех. Завдавати болю, уражати хворе місце.
-джу, -диш, недок. , перех. Завдавати болю, уражати хворе місце.
див. ятрити
Вереди́ти, -джу́, -ре́диш, -ре́дять
Шкодувати, пошкодувати
вереди́ти дієслово недоконаного виду
To irritate