ѡ(т)иде ѡ(т)тоудоу вод˫а съ собою и два оученика прп(д)бнаго (ἄγων) ЖФСт XII, 129 об.; изведе люд изъ ѥюпта. и по семь водѩше въ поустыни лѣ(т) •м҃• КН 1280, 568г; слѣпъ слѣпа водѩ оба в ровъ падета. (ὁδηγῶν) ПНЧ 1296, 54; ѡн же множьствоу людии повеле свѩзати. и водити ˫а по трѣбищемъ идольскымъ. ПрЛ XIII, 105г; сего ра(д) и оученикъ два на •і҃• по собѣ водѩ (ἐπαγόμενος) ГА XIII—XIV, 195в; възложьше на вельблудъ водѩхуть и по граду. ГБ XIV, 188а; и пришедъ в монастырь съ дроугомь водѩщимъ и. (ὁδηγοῦντος) СбТр к. XIV, 175 об.; ˫Ако хощеть водити тѩ водѩи тѩ, иди въслѣ(д) его. (φέρειν) Пч к. XIV, 57;
Изѩславъ же ре(ч) имъ. ˫азъ вожю Оугры. и всѣ земли но не на свои люди.но кто ми ворогъ на того вожю. ЛИ ок. 1425, 149 (1150);
не водi Лѩховъ Кыеву. ЛЛ 1377, 58 об. (1069); не води его сѣмо. ЗЦ к. XIV, 16б; и повѣлѣ [Олег] кормити и. [коня] и не водити его к нему. ЛИ ок. 1425, 15 об. (912);
и не виж(ю) без водѩщаго мѩ камо ити. СбЧуд XIV, 293а; ту же епи(т)мью възложити подобаеть иже медвѣди водѩща˫а. (τοῦς... ἐπισυρομένους) ПНЧ XIV, 153б.
а женоу ѥго ˫аша. рекоуче ˫ако ти на зло кн҃зѩ водѩть. и бъ(с) мѩтежь въ городѣ вѣликъ. ЛН XIII—XIV, 106 об. (1228); прмдро(с)ть на исходишихъ поетсѩ. на путехъ же деръзновенье водить. ЛЛ 1377, 18 (955); о инѡмь ни о чем же тщань˫а не имуть. но токмо порѡкъ поругани˫а... и мѩтеж на цр҃квна˫а водити. МПр XIV, 79; б҃ъ звѣз(д)ою влъхвы вож(д)ааше. СбУв XIV, 163; Лѣность же томить и оуныниѥ вѩжеть. и водить (ἄγει) ФСт XIV, 72б; о како памѩ(т) си(х) бѣ. слезы претерплю. равны надежа водѩху на вещи. завiстьны словесы. но зависть ѡ(т)иде. (ᾗγον) ГБ XIV, 150в; Злы˫а надежа аки злiи наставници на грѣ(х) водѩть. (ἄγουσιν) Пч к. XIV, 132 об.
аще же преже скончань˫а времени сего. възбранить ѥму г(д)нь села. не водити водоу. (ἐπανάγειν τὸ ὕδωρ) КР 1284, 322б.
а на игрища пришедше водѩть всѩ непри˫азньска˫а дь˫авольска˫а творени˫а. плещюща и гудуща и плѩшюща СбХл XIV, 24; Сего ради мд҃ро врачбу начинаѥть. [святой Василий] водѩше бо по димостеновѣ словѣ. ГБ XIV, 160б; Се ѥсть ц(с)рь истинныи иже оудержитьсѩ ѡ(т) ˫арости и ѡ(т) зависти, и всѩ водить подъ закономъ б҃жиимъ, и оумъ свои съблюдеть свободенъ (ἄγων) Пч к. XIV, 31 об.
ажь водѩ по •г҃• рублѩ прода. али не водѩ нь продаi ГрБ № 65, XIII.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
ВОДИ́ТИ, воджу́, во́диш, недок., кого, що, чим, у чому.1. Те саме, що вести́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різ... смотреть
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБ... смотреть
вести́ (води́ти) пере́д. 1. Керувати, верховодити ким-небудь або в чому-небудь; бути на чолі когось, чогось. Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Грінченко); По долині стадо коней ходить; Козацький кінь всім перед водить (Укр.. пісні); — Через три неділі Остап косив у писаря сіно... Усьому лад дає, усім перед веде — отаманує (Панас Мирний). 2. перев. у чому. Бути першим, передовим у боротьбі, змаганні тощо. Перед вела, як ми вже згадували, друга бригада — Олексія Пантелеймоновича Кулика (Остап Вишня); — Тепер у повіті страйк! Вчора почався. Великий рільничий страйк, і ваше село веде перед у ньому (Д. Бедзик); І йому стало ніяково і соромно за те, що він, Гавриш, який досі вів перед, несподівано здав першість. І кому ж? Постолакові? (Г. Коцюба); // Бути головним, провідним у чому-небудь. Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господа води́ти за чупри́ну кого, зневажл. Верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка). Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (М. Номис). води́ти компа́нію з ким. Мати дружні стосунки, приятелювати, знатися з ким-небудь. З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (І. Франко); З Юрієм, правда, вони компанію водили, бо він був старший за них літами і дужчий (Ф. Бурлака); Я водив компанію з слободенськими парубками, вчився від них пісень (Збірник про М. Кропивницького). води́ти на моту́зці (на нали́гачі) кого, зневажл. Позбавляти кого-небудь самостійності в діях, у поведінці. (Шеремета:) Ех, товариші! Ми ще слабі. Дозволяємо ще водить себе на мотузці (Мирослав Ірчан); Як хочеться іноді їй .. приневолити його чим-небудь задуматись.. Але вона сього не зробить... Він сам, сам повинен дійти до сього, і не їй водити його на налигачі (Г. Хоткевич). води́ти очи́ма. 1. за ким. Пильно стежити, дивлячись на кого-небудь. Святий Миколай все за мною слідком водить очима (І. Нечуй-Левицький); Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує слушного моменту, щоб одверто поговорити (Ірина Вільде). 2. Дивлячись, виражати поглядом певний стан чи почуття (перев. здивування, тривоги, неспокою тощо). Якась жінка стояла під розбитим осокором з двома дітками і печально водила очима (Є. Кравченко); І знову продиралися комсомольці крізь нетрі, переходили через струмки, через яри й лісисті яруги. І знову зупинявся Павлусь і безнадійно водив очима: — Заблудилися! (О. Донченко); Цілковита розгубленість і безпорадність опанували кожного з пасажирів. Кожен водив навколо повними тривоги очима, шукаючи якогось порятунку (Г. Коцюба). води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час води́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати. (Кембль:) З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка); (Голубиха:) Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка).... смотреть
воджу, водиш, недок., перех. 1) Тримаючи когось за руку і т. ін., допомагати йти. || Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-... смотреть
воджу, водиш, недок. , перех. 1》 Тримаючи когось за руку і т. ін., допомагати йти.|| Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що... смотреть
1) to lead; to guide; to conductводити за ніс — to fool, to make a fool (of); to pull one's leg; to fool by false promisesводити знайомство — to keep u... смотреть
【未】1) 引, 引导, 领, 带领; 伴送2) 率领, 领导3) 开动; 驾驶◇ Водити за ніс (长时间地) 欺蹁, 愚弄Водити компанію 与…存朋友, 与…要好Водити очима 使眼睛左右移动
1) вози́ть 2) води́ть, вести́, проводи́ть водити бригу — забо́титься о чём-либо водити књиге — вести́ бухгалте́рию водити истрагу — вести́ сле́дствие водити рачуна (о чему) — счита́ться (с чем) водити порeкло — происходи́ть водити се — чи́слиться... смотреть
провадити, супроводити; (військо) очолювати, керувати чим; (літак) пілотувати, (авто) шоферувати; (очима) перебігати; (в золоті) зодягати у що; ід. ВОДИТИ ПЕРЕД, верховодити, ватажкувати, бути ватажком.... смотреть
[wodyty]дієсл.oprowadzać, kierować, wodzić
Води́ти, воджу́, во́диш, во́дять
воджу, водиш prowadzić, wodzić zob. вести
води́ти дієслово недоконаного виду
Kjøre
Köra
Køre
ტარება
водить