ДАВАТИ

ДАВА|ТИ (59), , -ѤТЬ гл.
1. Давать в руки, вручать:

дѣте(м) ножа не даваи. Пч к. XIV, 33.

2. Отдавать, передавать:

не могѹть завѣщаваті ни даровъ давати. (δωρεῖσθαι) КР 1284, 325в; А мнѣ, кнѩз<ю> Ивану, что дал кнѩз<ь> вел<и>кии изъ Олексѣева живота, того ми Олексѣю не давати Гр 13501351 (моск.); а кто давалъ куны на си˫а книгы. даи б҃ъ ѥму здоровь˫а. Пр 1383, 98г;

|| раздавать, подавать (о милостыне):

въпро(с). Камо ѥсть польза приносити имѣниѥ своѥ. въ цр҃квь л<и> ли ништиимъ давати (προσφέρειν) Изб 1076, 205; и повелѣ раздавати имение свое манастыремь и нищимъ. и тако даваша по всемѹ Галичю по три д҃ни и не могоша раздавати. ЛИ ок. 1425, 228 об. (1187).

3. Платить:

А своимъ тиѹномъ приказываю.сѹда церковнаго не ѡбидѣти и съ сѹда давати ·ѳ҃· частии кнѩзю. а ·і҃·˫а ст҃ѣи цр҃кви. УВлад сп. сер. XIV, 629б; коли все землѩне. имуть давати. дань. ѹ Татары. то серебро. имѣють тако же тии люди. дати. Гр 1375 (ю.-р.); по два гроша широка˫а. ѹ кнѩжю комору давати на каждыи рокъ. Гр 1378 (1, ю.-р.); А что н<а>ши данщик<и> сберутъ в городѣ, и въ станѣх, и въ варѩхъ, тому ити в мою казну, а мнѣ давати въ выход. Гр 1389 (1, моск.); не имутъ давати выхода в орду и которыи с҃нъ мои возме(т) да(н) на свое(м) ѹдѣлѣ. то тому и есть. Гр 1389 (2, моск.); абы то вѣдали вы што межи твоеѣ землѣ. суть кнѩ(ж)ниѩ волости. давали выходъ Бѣлои Ѡрдѣ. Гр 1393 (1, ю.-р.); в то же времѩ двинѩни не хотѩхѹ дани давати новогородѹ МинПр XIVXV, 1 об.; ѿнележе начаша чл҃вци дань давати цр҃мъ ЛИ ок. 1425, 104 об. (1114);

|| соглашаться платить, предлагать цену:

и ты кнѩжо давалъ еси на кони ·і҃· изроевъ. и ѡни не взѩли. Гр ок. 1300 (2, рижск.).

4. Назначать что-л.:

запрѣщаи ѥпитемью даваи ѿлучаи. КВ к. XIV, 309а.

5. Давати за (кого-л.) – выдавать замуж за кого-л.:

и блюсти своіхъ дочереі не давати за ни(х). ни ѹ нихъ поімати. СбПаис XIV/XV, 24.

6. Назначать, ставить кем-л.:

А въ вот҃чну ти г(с)не в мою и в вудѣ(л) данщиковъ ти свои(х)… не давати. Гр ок. 13741375 (моск.); данщиковъ своихъ. не всылати. ни приставовъ давати. Гр 1390 (1, моск.); ѡн же нѣ вдавъ имъ с҃на [княжить] но поча имъ давати брата свое(г) Мьстислава. ЛИ ок. 1425, 183 (1161).

7. Выдавать, издавать (документ):

а бес посадника ти волостии не раздавати. ни сѹда ти сѹдити. ни грамотъ давати. Гр 1304–1305 (1, новг.); то же Гр 1305– 1308 (1, новг.); Гр 1305–1308 (2, твер.); Гр 1325–1327 (новг.); Гр 1371 (1, новг.); А в твои ми <ѹдѣлъ грамотъ жаловаль>ныхъ не давати. тако же и тобѣ в мои ѹдѣлъ и во все моѥ великоѥ кнѩженье не давати своихъ грамотъ. Гр ок. 1367 (моск.); ни грамотъ давати. ни закладни<ковъ> приимати. ни кнѩгинѣ тв<о>ѥ<и> ни бо˫арамъ твоимъ. Гр 1371 (1, новг.); и во все в мое великое кнѩженье, ни грамотъ не давати, ни закладнии не держати. Гр 1389 (1, моск.).

8. В соч. с некоторыми с. означает действие по знач. с.:

а намо ѹ ты часы вѣсть давати. што быхомо пособлѩли. Гр 1388 (1, ю.-р.); ім же пра(в)ла не повелѣвають не даваи. причасть˫а. ни по дару ни по стра(с) ни по любви. КВ к. XIV, 308г; тѣм же ни себѣ труда не даваи ни мнѣ же. но повінисѩ и живому ѡба и истинному б҃у послуживѣ. (μήτε... πάρεχε) ЖВИ XIVXV, 95б; февда же таковы˫а ѿвъты даваше ц҃рю. (ἐδίδου) Там же, 107б; се слышавши жена повелѣ давати ѥмѹ ранъ ·р҃· на всѩкъ д҃нь. ПКП 1406, 169г.

♦♦ Не давати въ обидѹ см. обида1;
♦♦ давати въ рѹцѣотдавать во власть кому л.:

а самы кнѩзи Б҃ъ живы в руцѣ дава. Коксусь. с сн҃мь Акланъ. Бурчевичь. Таревьскыи кнѩзь Азгулуи. инѣхъ кметии молоды(х) ·е͠і· то тѣхъ живы. ведъ исѣкъ вметахъ в ту рѣчку. ЛЛ 1377, 82 об. (1096).


Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

ДАВИМЪ →← ДА˫АТЕЛЬ

Смотреть что такое ДАВАТИ в других словарях:

ДАВАТИ

БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВ... смотреть

ДАВАТИ

аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський). аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський). бра́ти (дава́ти кому) / взя́ти (да́ти кому) рева́нш. Здобувати перемогу в чому-небудь після своєї поразки, невдачі, програшу і т. ін. — Товариш Залужний не вважає, що він розвалив школу. Він — коли хочете — реванш бере, іде в наступ (Ю. Збанацький); На протязі 20 кілометрів підходили все нові частини до місця бою, де червоні давали реванш синім (М. Трублаїні); Гармаш і сам бачив, що старик, напевне, вирішив узяти реванш за вчорашнє… (О. Донченко); Німецькі генерали погрожували дати Радянській армії під стінами Будапешта… реванш за Сталінград (О. Гончар); // над ким. Здобувати перевагу над ким-небудь. Жадоба знання, яка мала допомогти Бронкові взяти реванш над Філіпчуком, завела хлопця до читальні на Мнихівському передмісті (Ірина Вільде). дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та тоді й наклав йому здачі (Л. Яновська); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Яновський); // Грубо відповідати кому-небудь на питання або звертання. — Ви мене не проженете? — спитав він..— Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас…— різко дала здачі Саня (І. Нечуй-Левицький). дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); (Гиря:) На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай (хліба), бо сам уже давно на порціях живу. (Стоножка (чолом йому давши):) Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе (входить) в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура). 2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим (Макара Івановича) патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський). дава́ти гастро́лі, жарт. Чинити що-небудь незвичайне, відчайдушне. Розвідники почали давати гастролі, і одразу ж із вежі пролунало кілька коротких черг (О. Гончар). дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький). дава́ти / да́ти відбі́й. Припиняти робити що-небудь або відкладати, переносити вирішення, розв’язання чогось на пізніший час. — Де ти гасаєш цілими днями? — Я тільки годину тому прийшов з дивізійного суду .. — Якщо так, то я сьогодні ж прийду поглянути на тебе. Дай відбій (Переклад С. Масляка). дава́ти / да́ти відкоша́ (одкоша́) кому. 1. Не погоджуватися виходити заміж чи зустрічатися з кимсь; відмовляти кому-небудь у сватанні, залицянні. — Кононенко, запримітив я, підсипається до Христі. Вона дівчина, сам знаєш, строга, дає йому відкоша. То він і ремствує (Я. Гримайло); “Треба йому знов дати одкоша. Надісь, не видержить, одчепиться! Дочка ще молода”,— думала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький). 2. Відмовляти кому-небудь у чомусь взагалі. Начальство боїться надсилати бракоробам рекламації, бо вони розгніваються і завжди даватимуть відкоша. А працювати треба. От і розбираємо полагоджені двигуни, міняємо деталі (З газети); — Він (Яким) боїться, як би йому не пошитися в дурні з своїм управительством. Бо вже чутка йде, що Уляна Григорівна тебе хоче настановити за “хазяїна”, а Якимові дати одкоша (С. Добровольський). 3. Рішуче виступати проти кого-небудь; вступати в боротьбу з кимсь у відповідь на його дії; протидіяти дава́ти / да́ти ві́дсіч кому, чому. 1. Рішуче протидіяти кому-, чому-небудь. Тоталітарна ідея — народити націю войовничих фанатиків.., що вічно рухається вперед, вигукує однакові заклики, однаково думає, “дає відсіч”, нічого не здобуває, проте незмінно “перемагає” (З журналу); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра). да́ти на о́дсіч. О, сором мовчки гинути й страждати, як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати. Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка). 2. Рішуче відмовляти кому-небудь у залицянні. Чому вона після Брянського, стількох обминувши, стільком давши відсіч, зупинилась саме на ньому? (О. Гончар). дава́ти / да́ти відста́вку. 1. кому. Відмовляти кому-небудь у чомусь; позбавляти когось певного становища і т. ін. Йому як організаторові туристичних поїздок дали відставку (З усн. мови). 2. чому, перен. Витіснити що-небудь з ужитку, з використання. На заводі віброактивізація дала відставку парі (З журналу). дана́ відста́вка. Вибивачеві на .. заводі ремонту дизельних автомобілів дана відставка (З газети). дава́ти / да́ти во́лю. 1. кому. Не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках і т. ін. Як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я, бачте, даю волю дочці і не слідкую за нею, як інші матері (І. Нечуй-Левицький); Бугор.., на зло йому (Кульбаці), дав собі волю: стрибнувши на самий квітник, .. з похмурою радістю пустився танцювати по ньому (О. Гончар). 2. чому. Не стримувати себе в чому-небудь. Навроцька розсердилась. Вона була нервова й опришкувата, часто давала волю словам (І. Нечуй-Левицький); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський). дава́ти / да́ти во́лю нога́м. 1. Тікати, швидко бігти, уникаючи якоїсь небезпеки. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий,— і не чекала довго. Дала волю ногам та до лісу (І. Франко). 2. Завзято, запально танцювати. На весь голос співали в таборі баяни, змагалися партизанські співаки, дали волю ногам танцюристи (Ю. Збанацький). дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар). дава́ти / да́ти во́лю се́рцю. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; дав волю серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний). дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і дала волю сльозам (А. Хижняк). дава́ти / да́ти во́лю язико́ві. Не стримуватися, не контролювати себе у висловах; дозволяти собі говорити зайве. — Не дуже лишень давай волю язикові, бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки,— обізвався Лисенко (І. Нечуй-Левицький); — А я кажу, що думаю! — Думати думай, а язикові волю не давай,— мовив похмуро Пугало (П. Панч); // Висловлювати незадоволення; скаржитися. Наївні люди дають волю своїм язикам .. і списують стоси паперу. А тоді з них пил летить, і вже після того вони взагалі не скаржаться й нічого не пишуть (І. Багряний). дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний). дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу кому і без додатка. Бити кого-небудь. Молодець врешті не витримував: забирав у жменю рештки Бідочиного волосся, впихав голову межи гачі і давав доброго бобу (Г. Хоткевич); Дізнавшись про цю раду, хлопці вирішили “дати Федькові бобу” (М. Ю. Тарновський); Кинулися (господарі) на нього (вовка) і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тілько (тільки) лежав у лісі та вилизувався (І. Франко). дава́ти / да́ти га́ку (гак). 1. Проходити або проїздити зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Коли з поля вертав (Оксюта), то доводилось гак великий давати — от він проклав собі окремий об’їзд, щоб ближче (Є. Гуцало); За базаром .. видніються зчорнілі стріхи Курячих Лапок. До них можна було бігти .. через .. озимину та базарний майдан або, давши гаку, знову цвинтарем до Тернової балки і потім угору по балці (В. Козаченко). 2. перен. Збочувати в своїх діях, вчинках; відходити від обраного в житті шляху, правильної лінії і т. ін. — Розумієш, куди ти потрапив? Якого гака дав? У такий відповідальний момент відступився від своїх принципів — підтримав хабарників (З журналу). дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову. Коли тільки можливе в світі існування пари друзів, то це я і Сев (Ю. Яновський); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко); — Даю голову на відсік, це колгоспний Малишок (коник) (З газети); — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь. Руку на одруб даю (А. Головко); Я ніколи не бачив Севільї, Та на відсік вам голову дам — Саме так молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там (І. Муратов). дава́ти го́лову собі́ відруба́ти. Чіпаріу дав би голову собі відрубати, що цей дзвін лише з-під коліс авто (Ю. Смолич). дава́ти / да́ти доро́гу (рідше сте́жку). 1. кому. Сприяти кому-небудь у чомусь, створювати відповідні умови для здійснення, досягнення чогось. — Треба сміливіше давати дорогу отаким трудівницям з народу (О. Гончар); — Трудне діло — позви (позов),— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою, давав стежку тобі (А. Тесленко). 2. чому. Переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого; змінюватися. — Вік мотузяного хазяйства зступає з шляху і дає дорогу машині, Азія дає дорогу Європі! (В. Винниченко). дава́ти / да́ти дрозда́. 1. кому і без додатка. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Михайло підтримав пропозицію страйкарів, за що йому начальство пізніше дало дрозда і розгнівалося (В. Винниченко). 2. кому. Бити, громити кого-небудь. — Отаке то, товаришу кошовий отамане. Колись ти тут давав дрозда султанам, а ми, як бачиш, .. фонграфам (М. Рудь). 3. без додатка. Чинити що-небудь незвичайне, відчайдушне. Наталка після іменин каялася .. перед Костею.., бо знов, видно, підпивши, “давала дрозда” (О. Гончар). дава́ти / да́ти ду́ху кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Вдаючи байдужого, Роман питає: Знову духу давала?..— Ні-ні..,— каже Андрій, дивлячись в бік села.— Постояла трошки та й пішла (В. Бабляк). 2. Бити, суворо карати кого-небудь. — Вони селом наваляться на тебе, дадуть, скільки влізе, духу, а потім відправлять туди, де козам роги правлять (М. Стельмах). 3. Розправлятися з ким-небудь, завдаючи поразки. — Мінами як зачнуть швиргати (фашисти) — так навколо шкварчить, як на сковороді. Проте, біля Києва і ми їм духу дали (Григорій Тютюнник). дава́ти / да́ти життя́ кому, чому. Створювати умови, можливості для розвитку, розквіту чогось. За своє п’ятдесятиріччя .. навчальний заклад .. відкрив і дав життя трьом тисячам талантів з народу (З газети). дава́ти / да́ти за́дній хід, жарт. 1. Відступати назад; відходити. До Катрі кинулось аж п’ять парубків, але .. Кіндрат .. водночас розкидав їх ліктями, зухвало гукнувши: — Давай задній хід, браточки (В. Кучер); — Чого мене сюди принесло? Чи не дати задній хід, доки ще не пізно? (М. Рудь). 2. Несподівано зникати, тікати звідки-небудь. До якогось часу Яким Іванович вертівся тут .. і раптом як крізь землю провалився.— Мабуть, дав задній хід наш доповідач,— жартував Турган (Ю. Збанацький). 3. Відступати від своїх слів, дій, змінювати свої думки, переконання, позицію і т. ін. Замість того, щоб підтримувати добрим словом, він дав задній хід, звинувативши мене у всьому (З газети). да́ти за́днього хо́ду. — Він (Пилип Васюта) уже вступив було раз до колгоспу, але, як відомо, передумав. І от знову проситься .. Як будемо рішати? — Хай скаже, чого тоді дав заднього ходу,— вихопився молодий голос (І. Цюпа). дава́ти / да́ти зеле́ну ву́лицю. 1. чому. Безперешкодно пропускати що-небудь (перев. про залізничний транспорт). На Україну МТС поверталася залізницею. Ішла ще війна, а .. військові коменданти скрізь давали мирному солончанському ешелонові зелену вулицю (О. Гончар); І раптом старий німець здурів! На станції, яка давала ешелонові зелену вулицю, він зупинив поїзд і заявив, що далі не поїде (П. Загребельний). 2. кому. Створювати умови для швидкого просування кого-небудь по роботі, службі; сприяти кому-небудь у чомусь. От ми заберемо його (голову колгоспу) од вас,— сказав Сагайдак,— і повеземо його туди, де його ніхто не спинятиме, а ще .. дадуть зелену вулицю (В. Кучер). 3. чому. Створювати умови для безперешкодного розвитку, використання, впровадження і т. ін. чого-небудь. Зелену вулицю горохові дають в кожному господарстві (З газети); — Тепер інший час. Ізотопу (урану) скоро дадуть зелену вулицю (Н. Рибак); Под дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук! (Панас Мирний); (Лукерія Степанівна:) Дали б ми зівка, то другі ухопили б земельку (М. Кропивницький). 2. Пропускати що-небудь через неуважність. — Санько! — гукнув Гриць.— Ти там зівка не давай… Придивись, де спатиме (пан), та ніччю і підберись до миндалі (медалі)… (В. Винниченко); Траплялося, що цензор давав зівка (Ф. Бурлака). дава́ти / да́ти зна́ти. 1. кому і без додатка. Повідомляти, інформувати про що-небудь, сигналізувати щось. На пасовищі пасли худобу, вівці, кози на віддалі від лісу і обов’язково з собаками, котрі давали знати про наближення вовка (Нар. опов.); На селі десь знову заторохкали, мов із могили, тужні звуки вартового калатальника, давали знати, що прийшов час спочинку (Олесь Досвітній); Як поїдеш з кіньми на ніч, то дай мені знати (Коломийки). 2. про що. Свідчити про щось, бути ознакою чого-небудь. Вогкість у повітрі, специфічний дух болота .. давали знати про близькість річки (М. Коцюбинський); Все дужчим, потужнішим гуркотом дає знати про себе фронт (О. Гончар). дава́ти / да́ти зрозумі́ти кому. Натякати про що-небудь якимсь чином. Він (Йосип) делікатно дав Стадникові зрозуміти: добре було б, якби той забрав дружину з ферми (Є. Куртяк). дава́ти / да́ти зуботи́чину кому і без додатка, згруб. Бити кого-небудь, розправлятися з кимсь. Білоруські партизани дали добру зуботичину гітлерівцям (З газети). да́ти зуботи́чин. Москва їм (фашистам) таких зуботичин дала, — Тікали, знамена покинувши, штаби (І. Нехода). дава́ти / да́ти ключ (у ру́ки) кому. Сприяти комусь у розумінні чого-небудь. Побут у його селі дав мені ключ до розуміння його вдачі (І. Франко); Ми не відривалися від зусиль його розуму вимовити ще щось, що дало б нам ключ, хто він є — цей бурлака з моря (Ю. Яновський). дава́ти в ру́ки ключ. Ідейна концепція твору, посилена емоційним ставленням постановників до зображуваного, дає їм в руки той ключ, за допомогою якого вишукується образ спектаклю (З журналу). дава́ти / да́ти конце́рти. Чинити, робити що-небудь незвичайне, відчайдушне, небезпечне і т. ін. Він-бо (вихованець дитячої колонії) тільки зараз такий зразковий і командир загону, а в минулому давав концерти (О. Гончар). да́ти конце́рт. — Мого пахана (батька) третій раз живосилом від алкоголізму лікують, а він знову звідти повернеться та знову як дасть концерт,— не знаєш, де діватися… (О. Гончар). дава́ти / да́ти ко́поті кому, зневажл. 1. Лаяти, гостро критикувати кого-небудь. Довелося вислухувати голові гірку правду. Дали йому односельці копоті, надовго запам’ятається… (З газети). задава́ти ко́поті. — Оце зададуть копоті нашим критикам! — зло усміхаючись, мовив Довбня (Панас Мирний). 2. Бити, завдавати поразки кому-небудь. Так пан Еней наш знаряжався. Щоб дружби Турну доказать; Напасть на ворогів збирався, Зненацька копоті їм дать (І. Котляревський). дава́ти / да́ти кру́га (круг). Проїздити, проходити зайву відстань, обминаючи що-небудь. — Шляхбуд саме моста добудував. Не треба тепер круга давати (М. Стельмах). дава́ти / да́ти ли́ха закаблу́кам (закабла́м) (і переда́м). Запально, темпераментно танцювати. Хлопці посеред вагона давали лиха закаблукам, бо як же ти не танцюватимеш, коли війні каюк і їдеш додому (П. Загребельний); Колись тут .. збиралася .. молодь і під троїсті музики давала лиха закаблукам і передам (С. Добровольський); Отак! Та ще й приспіває козак: .. Дам лиха закаблукам, Дам лиха закаблам (Т. Шевченко). дава́ти / да́ти ма́ху. 1. Помилятися, прораховуватися в чомусь; допускати помилку. Випадки попадання у швидких пташок з рушниці .. були неймовірно рідкісними! .. І Тереську хотілося заплескати в долоні, коли брат давав маху (Т. Масенко); Скульптор зрозумів, що дав маху, що це безтактно і не треба .. про це питати (О. Гончар). 2. перев. док. да́ти ма́ху. Прозівати, проґавити що-небудь. — Хіба й Андрій тут? — аж похолонуло всередині в Чугая.— Аякже! .. То такі, що маху не дадуть (Григорій Тютюнник); Видно їм (поліцаям) таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в’язень (Ю. Збанацький). дава́ти / да́ти нагі́нку (наганя́й) кому. Дуже сварити або гостро критикувати кого-небудь. — Якщо ж ми вчора, скажімо, були з директором на третій фермі і Пахом Хрисантович давав там комусь нагінку, то треба ж його везти туди й сьогодні: хай перевірить, чи виконано його розпорядження (О. Гончар). да́ти нагі́нки. Старшина Багіров одного разу дав йому .. такої нагінки, що Хомі вона зосталася, видно, в пам’яті надовго (О. Гончар). дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа). дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів (Олег Павлович) лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський). 2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав (Марко) кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький). 3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов). дава́ти / да́ти пожи́ву чому. Сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Підійшов (Іван) до бібліотеки, в якій працювала Ліда .. Мав намір почекати біля будинку .. Не хотів давати поживу пліткам (Л. Дмитерко); Всі казки цікаві і дають поживу розумові, коли вони є оригінальні (Олесь Досвітній). дава́ти / да́ти по рука́х кому. Перешкоджати, заважати здійсненню чого-небудь. Замість роботи в масах — адміністрування, підприємливим дають по руках (З газети); Нам треба бути дуже пильними, треба дати по руках тим, хто веде шкідливу роботу на мовному фронті (О. Корнійчук). дава́ти / да́ти пота́чку кому. Потурати чиїм-небудь діям, вчинкам; попускати комусь. Собаки не дають вовкам потачку (Л. Глібов); — Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново.— Потачки йому не давайте (Ю. Збанацький). дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко). да́но по ша́пці. Знову з Веселої Кам’янки відходили люди: Улас Шевчик, гвардії сержант.., Карпо Цар, котрому дано по шапці за головування в сільраді (Ю. Яновський). дава́ти / да́ти прикури́ти кому і без додатка. 1. Сварити, гостро критикувати кого-небудь; не поступатися кому-небудь у чомусь, зміцнювати свій вплив на когось. — А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже .. дає прикурити Перегуді (В. Кучер); Зранку лорд-висуванець давав прикурити своїм підлеглим ньютонам і відбував у яблуневий сад для проведення експериментів (А. Крижанівський); Ну, що? — запитав Телюков,— Дав, ой дав прикурити! — натягав технік шапку на голову.— На все життя запам’ятаю (І. Гребенюк). 2. Завдавати поразки кому-небудь. — Що ж ти наміняв на просо чи на кукурудзу? — А нічого, окрім звістки від німецьких солдатів, що в Сталінграді таки дають прикурити! (П. Автомонов); Коли ж наша команда перемогла — радість болільників сягає найвищого ступеня ..— Молодчики! Голубчики! Дали прикурити! Два — нуль! (О. Ковінька). дава́ти / да́ти прочуха́нки (прочуха́на) кому і без додатка. 1. Дуже лаяти кого-небудь. Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький). 2. Бити, суворо карати кого-небудь; громити, розправлятися з кимсь. — Така ж і мати її була — або плаче, або докоряє (батькові): нащо п’єш .. Давав їй він доброго прочухана, як під п’яну руку (Б. Грінченко). — Дали нам греки прочухана, І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (І. Котляревський); Із дворів виходили селяни і вдоволено кивали головами: — Бачили, бачили, якого ви (партизани) їм (ворогам) прочухана дали (П. Панч). 3. Гостро критикувати, сварити кого-небудь, виявляючи надмірну вимогливість. Перед начальником стояв не хто інший, як посильний з канцелярії, отой похмурий червоноармієць, якому щодня доводилось давати прочухана (Ю. Збанацький); Шольц саме увійшов до лейтенанта Боша — комендант викликав його, щоб <b ..></b>... смотреть

ДАВАТИ

Або дай, або видру.Силою хоче забрати чужу власність.Божа власть, що схоче, те й дасть. ,Бог дає те, що Він хоче, а не те, що ми хочемо.Давай свини, як... смотреть

ДАВАТИ

даю, даєш; мин. ч. давав, давала, давало; наказ. сп. давай; недок., дати, дам, даси, дасть; дамо, дасте, дадуть; мин. ч. дав, дала, дало; наказ. сп. д... смотреть

ДАВАТИ

недок. давати, док. дати1) (у різн. знач.) to give; (вручати) to deliverдавати вихід (почуттям) — to give vent to, to give play to; розм. to uncorkдава... смотреть

ДАВАТИ

даю, даєш; мин. ч. давав, давала, давало; наказ. сп. давай; недок. , дати, дам, даси, дасть; дамо, дасте, дадуть; мин. ч. дав, дала, дало; наказ. ... смотреть

ДАВАТИ

【未】1) 给, 给予; 付给; 交付; 供给, 提供; 赋予, 授予; 予以, 加以; 使有, 使得到; 使能Давати книгу 给书Давати до книжки примітки 给书增补注释Давати дорогу 让…过去, 让路Давати змогу 使…有可能Давати п... смотреть

ДАВАТИ

несов. - давати, сов. - дати 1) давать, дать; подавать, подать; предоставлять, предоставить, присваивать, присвоить (о присуждении звания, чина и т.п.) давати до книжки примітки — давать, дать к книге примечания; снабжать, снабдить книгу примечаниями давати дорогу (кому) — давать, дать [уступать, уступить] дорогу (кому) давати змогу (кому) — предоставлять, предоставить [давать, дать] возможность (кому) давати місце — давать, дать [предоставлять, предоставить] место давати перевагу (кому), чому (над ким, над чим) — предпочитать, предпочесть (кого, что кому, чему), отдавать, отдать [оказывать, оказать] предпочтение (кому, чему перед кем, перед чем) давати пораду — давать, дать совет давати привід (до чого) — давать, дать повод (к чему); перен. давать, дать пищу (чему, для чего) давати притулок (кому) — давать, дать приют (кому), сов. приютить (кого); книжн. призревать, призреть (кого) 2) (как результат, следствие) давать, дать, приносить, принести давати плоди — давать, дать [приносить, принести] плоды; несов. плодоносить (только прям.) 3) (повелит. н.: давай, давайте, даваймо - в знач. побудит. част.) разг. давай, давайте; ну, нуте, ну-ка, нуте-ка... смотреть

ДАВАТИ

[dawaty]дієсл.dawać, udzielaćінформувати — ... informacjiдавати своє ім'я — firmowaćдавати роботу — zatrudniaćнадавати перевагу — forowaćдавати назву —... смотреть

ДАВАТИ

(даю, даєш) недок., (кому); жрм, крим. Погоджуватися на статевий акт (про жінку). мужики, не в'їхавши, до чого воно, розуміється, шаліють ("Ох як ти класно даєш!"), а потім ти їх кидаєш (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); [Йонатан:] Так шо вона, сука, зробила, каже, що поки всього Голсуорсі не прочитаю, вона мені давати не буде (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 146; ЯБМ, 1, 256.... смотреть

ДАВАТИ

(кому) вручати, доручати, ур. уділяти, неґ. тикати, тицяти; (назад) віддавати; (адресу) повідомляти; (за щось) платити, виплачувати; (титул) надавати, наділяти чим; (штраф) накладати; (дар) дарувати; (врожай) приносити; (в ухо) бити, вдаряти; (обід) уряджати, справляти, влаштовувати, організовувати; (концерт) виступати з; У ФР. дозволяти ; (колос) пускати, випускати, викидати; (знак) робити, подавати.... смотреть

ДАВАТИ

давати дієсл. give; present; deliver; pass over; turn / hand over;\~ експертну оцінку give expert opinion; \~ підстави для презумпції raise the presumption; \~ підставу для позову give rise to a cause of action; \~ підставу для позову give rise to an action; \~ покази give evidence; \~ свідчення give testimony; testify; \~ свідчення під присягою testify under oath;... смотреть

ДАВАТИ

1) дава́ть, отдава́ть, сдава́ть 2) допуска́ть, разреша́ть давати знаке живота — пoдава́ть при́знаки жи́зни давати под закуп — сдава́ть в аре́нду давати сведочанство — дава́ть свиде́тельство давати себи рачуна — дава́ть себе́ отчёт давати на знање — доводи́ть до све́дения у позоришту се даје нови комад — в теа́тре идёт но́вая пье́са... смотреть

ДАВАТИ

дава́ти[даватие]дайу, дайеш, дайеимо, дайеите

ДАВАТИ

afford, (завдання) assign, (свідчення) bear, develop, endow, furnish, give, (дозвіл, дотацію тощо) grant, let

ДАВАТИ

Аддавацьаддацьдавацьдаць

ДАВАТИ

Дава́ти, даю́, дає́ш, дає́, даємо́, даєте́, даю́ть; дай, да́йте

ДАВАТИ

даю, даєш dawać ~ докази dawać dowody ~ нагоду dawać okazję zob. дати

ДАВАТИ

(передавати комусь щось з рук в руки) віддавати, (скрито) сунути.

ДАВАТИ

дава́ти :◊ дава́ти піґу́лу → "піґула" ◊ дава́ти цинк → "цинк"

ДАВАТИ

{дава́тие} дайу́, дайе́ш, дайеимо́, дайеите́.

ДАВАТИ

давать, доставлять (давать, представлять)

ДАВАТИ

аддавацьаддацьдавацьдаць

ДАВАТИ

дава́ти дієслово недоконаного виду

ДАВАТИ

аддаваць аддаць даваць даць

ДАВАТИ

მიცემა

ДАВАТИ ВЗАМІН ЧОГО

правильніше: давати замість чого

ДАВАТИ ВИСНОВОК

counsel, give an opinion, produce an opinion

ДАВАТИ ВІДКОША

разг. давать отпор

ДАВАТИ ВІДПИСКУ

send a formal reply, send a non-committal reply

ДАВАТИ ВУЗЬКЕ ВИЗНАЧЕННЯ

define narrowly, define strictly

ДАВАТИ ГАРАНТІЮ

furnish security, grant a guarantee, guarantee

ДАВАТИ ДАРУ

Прилучати, залучати

ДАВАТИ ДОБРО

схвалювати, підтримувати, погоджуватись, згоджуватись

T: 541