Не свари сѧ съ чл҃вкъмъ ˫азычьнъмъ. и не накладаи на огнь ѥго дровъ (ἐπιστоιβοσῃς) Изб 1076, 161 об.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
НАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док.1. що. Покривати зверху чим-небудь; класти що-небудь зверху.Боян віщий свої десять пальців н... смотреть
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВ... смотреть
дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та тоді й наклав йому здачі (Л. Яновська); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Яновський); // Грубо відповідати кому-небудь на питання або звертання. — Ви мене не проженете? — спитав він..— Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас…— різко дала здачі Саня (І. Нечуй-Левицький). накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне яр наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка); Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле); Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (З газети); Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик); Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (З журналу); На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Д. Головко). наклада́ти / накла́сти в поти́лицю кому і без додатка. Дуже бити кого-небудь (перев. по голові). Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей, донька того Кочубея, генерального судді, що наклав головою на пласі в Борщагівці (М. Лазорський); І за це вони… наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний); Порозмітала їх козацька сила. Багато шляхти наложило головою (Я. Качура). життя́м наложи́ти. Та й громадянином, певно, не був, щоби думку подавши, Твердо устояти в ній і за правду життям наложити (М. Зеров). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки. Заподіювати собі смерть. (Антон:) Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати (М. Кропивницький); Не накладати ж на себе руки, не лягати ж заживо в землю (І. Цюпа); А другого дня вся камера піднялася на ноги: отой чоловік наклав на себе руки (А. Дімаров); — Від різок, діду, і в печі не сховаєшся! Вже коли їх присуджено, так і доведеться або прийняти, або руки на себе наложити (О. Кониський). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що. Привласнювати щось, заволодівати чим-небудь. Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини — бажання знати (Г. Хоткевич); А на решту (грошей) вона наклала руку (С. Чорнобривець); — Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко); Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (З журналу).... смотреть
-аю, -аєш, недок., накласти, -аду, -адеш, док. 1) перех. Покривати зверху чим-небудь; класти що-небудь зверху. || розм. Те саме, що надівати. || Прикл... смотреть
-аю, -аєш, недок. , накласти, -аду, -адеш, док. 1》 перех. Покривати зверху чим-небудь; класти що-небудь зверху.|| розм. Те саме, що надівати.|| ... смотреть
недок. накладати, док. накластиto lay, to put, to lay on; to imposeнакладати масло в діжечку — to pack butter in a tub, to tub butterнакладати поверх ч... смотреть
【未】1) 放在上面; 加上, 铺上; 涂上2) 盖上3) 放上, 装上, 堆上(若干); 放满, 装满, 堆满4) 加以, 处以; 把…加到…身上Накладати стягнення (або кару) 处罚, 给…处Накладати штраф 处以罚金5) (只用完成体) 痛打, 揍◇ Н... смотреть
несов. - накладати, сов. - накласти, наложити 1) накладывать, (в некоторых соч.) налагать, наложить, разг. накласть; громоздить, нагромоздить накладати стягнення [кару] (на кого) — налагать, наложить взыскание [наказание] (на кого); подвергать, подвергнуть взысканию [наказанию] (кого) накладати штраф — налагать, наложить штраф; подвергать, подвергнуть штрафу 2) (наполнять) накладывать, наложить, разг. накласть 3) (только сов.; отколотить) разг. наложить, накласть, всыпать • - накласти головою - наложити на себе руки... смотреть
класти ; (одіж) одягати, (ґриф) надписувати, (лак) наносити; (слід) залишати; (обов'язок) покладати; (руку, на що) прибирати до рук що; (вогонь) Г. розкладати; (здоров'ям) ІД. підривати, що; (головою) класти що.... смотреть
наклада́ти[накладатие]-айу, -айеиш
накладати дієсл. impose; inflict;\~ дисциплінарне стягнення discipline; \~ покарання impose/ inflict a penalty; \~ штраф impose a fine;
(покарання тощо) give, (заборону, покарання тощо) impose, inflict, (заборону тощо) place
(класти щось кудись) (недбало) накидати, док. наложити.
наклада́ти дієслово недоконаного виду
{наклада́тие} -а́йу, -а́йеиш.
матем.; техн. налагать
-аю, -аєш nakładać
seise, (на майно тощо) sequester
reprimand
embargo
penance
impose by legislature
impose war indemnity, lay under contribution
impose restrictions, place restraint, (на користування, розпорядження тощо) tie up
налагать ограничение
Надівати персні на правиці заручуваних
charge forward
exact punishment, impose a penalty, impose penalty, impose punishment, inflict penalty
і рідко покладати покуту Визначати покарання для каяника відповідно до тяжкості скоєних ним гріхів
impose sanction
impose a sanction
award a punishment, award punishment, punish
place taboo
налагать условия
налагать фигуру
fine, impose a fine, levy fine
impose penal sanctions