НАКЛАСТИ

НАКЛА|СТИ (4*), ДОУ, ДЕТЬ гл.
1.Положить что-л. сверху, наложить:

Аще г҃• женеть в жерновахъ. осли(х)... iли палицею ѹдарить. iли бремѧ тѧжко накладеть. су(х) да ˫а(с) КВ к. XIV, 300а;

накласти огнь, огни — разложить костер:

и тако накладъше ѡгни. а сами поидоша черес ночь къ Мичьску ЛИ ок. 1425, 150 (1150); Галичани же накладъше ѡгнь сожгоша ю а с҃на е˫а в заточение послаша. Там же, 201 (1173).

2. Кладя, наполнить что-л.:

i мно(ж)ство || много ихъ паде. и накладше кораблѧ два вѧтшихъ мѹжь. преже себе пѹстиша i к морю. а прокъ ихъ ископавше ˫аму. вметаша в ню бе-щисла. ЛН XIII–XIV, 126–127 (1240).


Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

НАКЛЕВЕТАТИ →← НАКЛАНѦТИСѦ

Смотреть что такое НАКЛАСТИ в других словарях:

НАКЛАСТИ

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагром... смотреть

НАКЛАСТИ

дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та тоді й наклав йому здачі (Л. Яновська); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Яновський); // Грубо відповідати кому-небудь на питання або звертання. — Ви мене не проженете? — спитав він..— Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас…— різко дала здачі Саня (І. Нечуй-Левицький). ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь на кого—що. 1. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити. Справжнім ліриком сьогодні я схвильовано кажу: — Хто посмів його пустити Разом з вами на Парнас? Верхогляд той діловитий — Тінь лиш кидає на вас! (С. Олійник); — На панському харчі святі не виростають .. Чи так, до слова, сказав це Корнюша, чи навмисне кинув тінь на Любу, яка й досі працювала покоївкою в пані... (М. Стельмах); Він не хотів і припускати, що за всім цим стоять люди, які навмисне, з брудною метою, воліють накинути на його ім’я зловісну тінь (Н. Рибак). 2. Негативно позначатися, відбиватися на кому-, чому-небудь, впливати на когось, щось і т. ін. Коли ж що у моїх літературних виступах могло Вам не подобатись, то се не повинно кидати тіні на наші відносини (Леся Українка); У нас тепер погано жити, бо дядькове здоров’я значно погіршало, а се кла накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне яр наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) на кого—що і без додатка. Впливати, діяти на кого-, що-небудь, позначатися на комусь, чомусь. Казенна обмеженість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей (Леся Українка); Звичайно ж, тінь десятків літ боротьби наклала своє тавро і на вдачу, і на зовнішність (Іван Ле); Роки в тюрмах та колоніях наклали свою печать на Кесаря уже, мабуть, незмивну (З газети); Все знову нагадало про себе: і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Ю. Бедзик); Дитинство наклало відбиток на всю творчість О. Довженка (З журналу); На вигляд їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (Д. Головко). наклада́ти / накла́сти в поти́лицю кому і без додатка. Дуже бити кого-небудь (перев. по голові). Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей, донька того Кочубея, генерального судді, що наклав головою на пласі в Борщагівці (М. Лазорський); І за це вони… наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний); Порозмітала їх козацька сила. Багато шляхти наложило головою (Я. Качура). життя́м наложи́ти. Та й громадянином, певно, не був, щоби думку подавши, Твердо устояти в ній і за правду життям наложити (М. Зеров). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки. Заподіювати собі смерть. (Антон:) Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати (М. Кропивницький); Не накладати ж на себе руки, не лягати ж заживо в землю (І. Цюпа); А другого дня вся камера піднялася на ноги: отой чоловік наклав на себе руки (А. Дімаров); — Від різок, діду, і в печі не сховаєшся! Вже коли їх присуджено, так і доведеться або прийняти, або руки на себе наложити (О. Кониський). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що. Привласнювати щось, заволодівати чим-небудь. Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини — бажання знати (Г. Хоткевич); А на решту (грошей) вона наклала руку (С. Чорнобривець); — Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко); Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (З журналу). накла́сти ру́ки на кого. Ударити, вбити кого-небудь або посягнути на когось. — Батько мій не скривдить тебе, не накладе на тебе свої руки (І. Нечуй-Левицький); — Я з Денисенком накладу руки на Горицвіта (М. Стельмах).... смотреть

НАКЛАСТИ

недок. накладати, док. накластиto lay, to put, to lay on; to imposeнакласти масло в діжечку — to pack butter in a tub, to tub butterнакласти поверх чог... смотреть

НАКЛАСТИ

дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: наклавшиналожитьДеепричастная форма: наложив ¤ накласти стягнення на -- подвергнуть взысканию ¤ ... смотреть

НАКЛАСТИ

накла́сти:◊ накла́сти від та́та і від ма́ми облаяти (ст): Що іншого вона. Вона може навіть поставитися. Накладе їм від тата і від мами, що аж мило. А вони, ту́мани, сміються і кажуть “шен”. Не розуміють ні слова по-нашому (Тарнавський З.) ◊ накла́сти повні штани́ дуже налякатися (ср)... смотреть

НАКЛАСТИ

накла́сти[накластие]-аду, -адеш, -адеимо, -адеите; нак. -ади, -ад'іт'

НАКЛАСТИ

[nakłasty]дієсл.nałożyć

НАКЛАСТИ

НАКЛА́СТИ див. наклада́ти.

НАКЛАСТИ

див. накладати.

НАКЛАСТИ

{накла́стие} -аду́, -аде́ш, -адеимо́, -адеите́; нак. -ади́, -аді́т.

НАКЛАСТИ

【完】 见 накладати

НАКЛАСТИ

-аду, -адеш nakłaść ~ на віз naładować (załadować) wóz

НАКЛАСТИ

Накла́сти, -кладу́, -де́ш, -ду́ть

НАКЛАСТИ

накла́сти дієслово доконаного виду

НАКЛАСТИ

див. накладати.

НАКЛАСТИ

матем.; техн. налагать

НАКЛАСТИ

сов. от накладати

НАКЛАСТИ ГОЛОВОЮ

поплатиться головой (в наказание или за ошибку); сложить голову

НАКЛАСТИ ОБМЕЖЕННЯ

налагать ограничение

НАКЛАСТИ УМОВИ

налагать условия

НАКЛАСТИ ФІҐУРУ

налагать фигуру

T: 205