НАЛОЖИТИ

НАЛОЖ|ИТИ (50), ОУ, ИТЬ гл.

1.Положить на кого-л., что-л.:

и всѧ брати˫а рекше ами(н). сѧдѹ(т) и на неже игѹменъ брашьно рѹкѹ наложить. тъгда и прочии вьси ˫асти начьнѹ(т) УСт ХII/XIII, 198 об.; наложи ми десницю свою и бл҃гослови мѧ СбЧуд XIV, 118а; ре(ч). вусиньну ми наложи. подобни [в др. сп. подобну] ѥфиду [в др. сп. ѥфуду] Пал 1406, 10б;

|| нанести, положить слоем. Образн.:

Тако и а(з) многажды нало(ж) слово(м) вапы. да вѡбражаемое мною преставлю ва(м) свершено. ГБ XIV, 210в;

|| вложить:

и тако Ѡльбегъ Ратиборичь. приима лукъ свои и наложивъ стрѣлу. ѹдари Итларѧ в ср(д)це ЛЛ 1377, 76 (1095); стрѣлчемь же ѡбаполъ идѹщимъ. и держащимъ в рѹкахъ. рожанци своѣ и наложившимъ на нѣ стрѣлы сво˫а противѹ ратны(м) ЛИ ок.1425, 273 (1251);

♦ наложити бръздѹ, ѹздѹ – ограничить в чём-л.:

Обновитесѧ братиѥ... въ ѡбновление живота поживѣте. вьсѣмъ ѹздѹ наложьше Стих 1156–1163, 98 об.; аще же кто зрению. не наложить бръзды. обаче нѣчто ѿ неподобныхъ первее видѣвъ ѹдивитьсѧ. КР 1284, 334б; ѹздѹ вздержа(н)е. нало(ж)ше на всѧ почювы (χαλινόν ἐπιϑέντες) ГБ XIV, 79в;

♦ наложити печать – подтвердить что-л. печатью:

Понеже рѣхомъ свѣ(д)телемъ по(д)баеть печати наложити. долъженъ еси вѣдѣти. ѧко единѣмь перьстенемь. можеть запечатьлѣтисѧ завѣтъ. (σφραγίας ἐπιτιϑέναι) КР 1284, 299б; тако и кр҃щнью различна положиша имена... печа(т) же ˫ако тою сѧ знаменаемъ коего вл(д)кы есмы... по мѣрѣ же звань˫а печа(т) конечную наложихо(м) ибо знаменитое татемъ неѹдобь крадомо. (σφραγίδα ἐπεϑήκαμεν) ГБ XIV, 26а.

2. Наполнить:

i довѡ||лно житницю си наложить. i плѡдъ престризаѥть да не прорастеть МПр XIV, 32 об.–33.

3. Положить, назначить (цену, плату):

аще же цѣнѹ избавлень˫а. наложить на нь... да вдасть г(с)нѹ (ἐὰν... λύτρα ἐπιβληϑῇ) КР 1284, 259г; а половицю тѣхъ пѣнѧзии. наложили ѥсмы. на твоѣ работы ˫ако же тво˫а мл(с)ть. ѹказывалъ до насъ слуги своѥго. Гр 1386–1418 (ю.-р.); наложи что хощете ми дати. и •а҃• вамъ предамъ е(г) и поставиша •л҃• сребреникъ. ЗЦ к. XIV, 14г.

4. В соч. с некоторыми с. означает: подвергнуть тому, что выражено этим с.:

˫Ако аште наѹкъ имѣѥши о грѣсѣхъ. наложи на нь || страхъ б҃жии и мѹкы вѣчьны˫а. и прѣодолѣѥши Изб 1076, 87 об.–88; раны ѥмѹ люты... наложити повелѣвъ (ἐντεῖναι) ЖФСт XII, 123 об.; таковое на того жестокое пребыванье наложити. и трудъ и постъ. КР 1284, 155г; и многы на нѧ мѹкы люты˫а наложивъ. по семь мечемь сѹщаго || живота лиши. ПрЛ XIII, 46а–б; ихъ же слышавъ. ѿць мѹкы наложи има, словесы же и ѹчениѥмь мнѧше ѿ зла того ѿвести ˫а (ἐπέϑηκεν) ГА XIII–XIV, 78в; симѡнъ... сварѧшетьсѧ съ прозвѹтеры г҃лѧ азъ прозвѹтеръ поставленъ есмь сеѣ нощи хс҃мь... ст҃ии о҃ци ѿлучиша пѹстынѧ. и въ тѧжьше и различно житье наложьше на нь. ицѣлиша ѿ величань˫а. ПНЧ XIV, 124в; ѥгда мечь на мѧ наострить нѣкто. ли ˫азвы наложить (ἐπιϑήσῃ) ФСт XIV, 6б; тѧготу же на мѧ наложити хощеши ЖВИ XIV–XV, 125б; и озлобѧть ˫а работою. и наложить на нѧ раны по всѧ д҃ни. Пал 1406, 78б.

Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

НАЛОЖИТИСѦ →← НАЛОЖЕНЬѤ

Смотреть что такое НАЛОЖИТИ в других словарях:

НАЛОЖИТИ

НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИ рідше, НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАВЕСТИ́ (повторно, після яког... смотреть

НАЛОЖИТИ

НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., розм.Те саме, що накла́сти.Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (з казки);Прийшла [... смотреть

НАЛОЖИТИ

наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. черниця Марія, в мирі Мотрона Кочубей, донька того Кочубея, генерального судді, що наклав головою на пласі в Борщагівці (М. Лазорський); І за це вони… наклали головою ось в цих мурах (І. Багряний); Порозмітала їх козацька сила. Багато шляхти наложило головою (Я. Качура). життя́м наложи́ти. Та й громадянином, певно, не був, щоби думку подавши, Твердо устояти в ній і за правду життям наложити (М. Зеров). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки. Заподіювати собі смерть. (Антон:) Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати (М. Кропивницький); Не накладати ж на себе руки, не лягати ж заживо в землю (І. Цюпа); А другого дня вся камера піднялася на ноги: отой чоловік наклав на себе руки (А. Дімаров); — Від різок, діду, і в печі не сховаєшся! Вже коли їх присуджено, так і доведеться або прийняти, або руки на себе наложити (О. Кониський). наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) ру́ку (грубо ла́пу) на що. Привласнювати щось, заволодівати чим-небудь. Я починав виразніше бачити обличчя режиму, що так не по-людському жорстоко накладає руку на найсвітліше почуття людини — бажання знати (Г. Хоткевич); А на решту (грошей) вона наклала руку (С. Чорнобривець); — Наші опікуни .. хочуть тепер наложити руку на ті ваші гроші (І. Франко); Яким правом безбожна влада “наклала лапу” на святі храми, де віруючі спілкуються з Творцем неба і землі? (З журналу).... смотреть