НАМЕТАТИ

НАМЕ|ТАТИ (4*), ЧОУ (ЩОУ), ЧЕТЬ (ЩЕТЬ) гл. Бросая, наполнить что-л.:

и поставиша скѹдельницю. и наметаша полнѹ. ЛН XIII–XIV, 81 об. (1215); здѣ ѡбрѣтоша много множство избьены(х) ѿ ан҃гла Г(с)нѧ. и останокъ побѣже. трупь˫а мр҃твыхъ своихъ наметаша кораблѧ [в др. сп. 3 короблѧ] ЛЛ 1377, 169 об. (1263); Каменiе же то имать дѣиство сице. намещемъ на ѹгли горѧщи. то погасить ѹгли Пал 1406, 139а;

|| перен.:

медленыи на мч҃нье. и скорыи на подъ˫атье. iже спроста не намещеть жезла грѣшны(х). на причастникы праведны˫а. да не зла праведнии навыкнуть. (ὁ μὴ... ἐπαφιείς) ГБ XIV, 184а.


Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»

НАМИГАНИѤ →← НАМАСТИТИ

Смотреть что такое НАМЕТАТИ в других словарях:

НАМЕТАТИ

НАМЕТА́ТИ¹, намета́ю, намета́єш і наме́чу, наме́чеш, док., що.1. Накидати в одне місце в певній кількості чого-небудь.– Ферапонте, зараз мені перекидат... смотреть

НАМЕТАТИ

I наметаю, наметаєш і намечу, намечеш, док., перех.1) Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь. 2) Народити у певній кількості (про тварин... смотреть

НАМЕТАТИ

I наметаю, наметаєш і намечу, намечеш, док. , перех. 1》 Накидати в одне місце у певній кількості чого-небудь.2》 Народити у певній кількості (про твар... смотреть

НАМЕТАТИ

намета́ти 1 дієслово доконаного виду зшити намета́ти 2 дієслово доконаного виду накидати; народити - про тварин

НАМЕТАТИ

1) набра́сывать, наки́дывать 2) навя́зывать

НАМЕТАТИ

техн. намётывать, прихватывать

НАМЕТАТИ

сов. от наметувати

НАМЕТАТИ СЕ

навя́зываться, напра́шиваться

T: 130