Ревности же б҃ь˫а исполненъ бы(с) ц҃рь авениръ наскочи крѣпко на идолы ˫аже имѧше в полатѣ своеи ѿ зла(т) и сребра створены и на землю си˫а низвергъ (ἐφολλεται) ЖВИ XIV–XV, 123а.
Иже развѣ свершенаго сбора... на праздьноѧ цр҃кве престолъ наскочивъ. аще и самъ есть празденъ. ѿ еп(с)кпь˫а да будеть ѿверже(н). КР 1284, 76б; ѥп(с)пъ своихъ людии ѿстѹпль… и на кѣнѣискы˫а цр҃кви престолъ наскочивъ. не ѿстѹпи властельскою рѹкою възбраненъ бывъ. Там же, 116в.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»
НАКИ́НУТИСЯ на кого (зробити стрімкий і навальний напад на кого-небудь, щоб подужати його, завдати тілесних ушкоджень і т. ін.), КИ́НУТИСЯ, НАПА́СТИСЯ ... смотреть
лі́зти чо́ртові на ро́ги (в зу́би), фам. Наражатися на небезпеку; ризикувати потрапити у складну ситуацію. — Завжди сам лізеш чортові на роги! (О. Гончар); Льотчик провів друга на дорогу, сказав на прощання: — То гляди ж, Найдо, не лізь чортові в зуби. Будь обережний! (В. Минко). лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги. — Якби для того, щоб урятувати товариша, треба було не те що на вила, а й самому чортові на роги лізти, то й тоді ми не повинні задумуватися! — гнівно крикнув Кармелюк (М. Старицький); Бігти в ліс — значить наскочити самому чортові на роги! Будемо тут! — вирішив командир (П. Автомонов). попа́сти (наско́чити, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (наска́кувати, потрапля́ти і т. ін.) на слизьке́. Опинитися у скрутному становищі. — А мені здалось, що ти, Андроне Потаповичу, попав на слизьке, а признатися не хотів,— засміявся Броварник (М. Стельмах);— Треба довідатися, куди ті гроші йдуть. Старшина побачив, що наскочив на слизьке, і зараз звернув у бік: — Гроші всі цілі (Б. Грінченко); Товстоніг почервонів, зрозумівши, що потрапив на слизьке, і почав виправдовуватись: — Це ви мене неправильно зрозуміли (В. Вільний); Приснилось дещо тільки вранці, Та й то непевне та страшне: ..Що я боюся вийти з хати, Щоб не загнатись на слизьке (В. Самійленко). попа́сти на слизьку́. Агу! Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! (І. Котляревський).... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: наскочивши1. раптово, несподiвано накидатися, нападати на кого-небудь2. несподiвано наштовхув... смотреть
недок. наскакувати, док. наскочитиto collide (with), to run (against), to smash (into); перен. to fly (на когось — at, upon)наскочити на мілину — to ru... смотреть
наско́чити[наскочиетие]-чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи
НАСКО́ЧИТИ див. наска́кувати².
[naskoczyty]дієсл.naskoczyć
Наскочити См. Наскакувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 520.
див. наскакувати II.
【完】 见 наскакувати
{наско́чиетие} -чу, -чиеш; нак. -о́ч, -о́чтеи.
наскочити:◊ наскочити на па́м'ять → "пам'ять"
наско́чити дієслово доконаного виду
див. наскакувати II.
-чу, -чиш naskoczyć, napaść
сов. от наскакувати