того (ж) могыи б҃ъ. всѩ ст҃ыѩ иже въ мироу ща [вм. соуща] собою питати, ѡстави датиѥ. ˫ако да въ бл҃говоленыхъ ср҃дцихъ въ страньнолюбнѣ врѣмени. ѡ(т) плодъ расоудить. (εὐπροαιρέτους) ПНЧ 1296, 66.
Смотреть больше слов в « Словаре древнерусского языка (XI-XIV вв.)»